?

Log in

No account? Create an account
липень 2019   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
На Покрову-2006

«Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів»

Posted on 2011.02.11 at 02:14
Tags: , ,
Друзі, пробачте, що я зараз мало пишу і майже не відповідаю на коментарі. В мене обмежений Інтернет, бо триває підключення, налаштування, ремонт – самі розумієте. До речі, зібрали і підключили мені сьогодні повернутий ментами комп’ютер (дякую всім, хто пропонував свою допомогу – я все прочитала, просто подякувати не встигла :), так ось, хард-диск на 250 Гб, який чудово працював до вилучення, тепер комп’ютер просто не бачить. А ще одразу після підключення згорів блок живлення – вже замінили. День-два – і все буде в нормі.
А зараз буде черговий репортаж.


Побувала сьогодні на тренінгу «Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів», який організувала Київська незалежна медіапрофспілка спільно з Українською Гельсінською групою.
Тренінг проводив Володимир Яворський, виконавчий директор УГС з прав людини.

Казав він, між нами, страшненькі речі. Виходило, що ми усі, і журналісти, і тим більше не журналісти, абсолютно безправні перед свавіллям правоохоронних органів. Бо на кожен закон, який нас захищає, є інший закон, який виправдовує будь-які їхні дії. Науковою мовою це називається «правова колізія», а по-простому – бєспрєдєл.

Чесно скажу – я коливалася, чи розміщувати тут свій конспект з цього тренінгу, бо він показує, як на долоні, які ми вразливі і незахищені. А потім вирішила, що чесно покладу повний конспект під кат, а від себе напишу ще дещо.

КОНСПЕКТ ТРЕНІНГУ

Спочатку пан Яворський коротко розповів про УГС: це мережа з 29 організацій, які діють по Україні. УГС була заснована у 1976 р. як дисидентський рух, останні 7 років діє як мережа правозахисних організацій.
15 тис. осіб звертаються щорічно до УГС за консультаціями і порадами, інтереси деяких вона представляє в суді, аналізує ситуацію в країні.

«Наше законодавство і практика заплутані, на багато запитань є багато відповідей», - так В.Яворський перейшов до теми. Далі він попросив самих журналістів сформулювати, які теми їх найбільше цікавлять, про що вони хотіли б почути?

Посипалися запитання.
Фотокор «Газети по-київськи»: Як поводитись з приватною охороною? Як поводитись, коли мєнт каже, що не дозволяв зйомки? Коли вилучають фотоапарати?
Що робити з метро - всі фотокори «Газети по-київськи» сиділи в «обізяннику» за зйомки в метро.

Як знімати міліцію – вони часто бувають проти?
Що робити, коли кажуть, що ви не маєте права знімати будинки, бо вони приватна власність?
На території антимонопольного комітету не дозволяли знімати приміщення.
Не допустили журналістів на пікет проти Януковича (пікетувальники були в кільці міліціонерів).

Я розповіла свою історію з обшуками і вилученням техніки і спитала, що робити, якщо закони, які нас захищають, є, але вони не діють.

До кого звертатися, якщо з журналістом під час виконання професійних обов’язків щось трапилось?
Що робити, якщо слідчий пише, що цей сайт треба закрити?

В.Яворський почав розповідати:

Декілька ключових тез.
Є безліч законів, які суперечать один одному. Журналіст це використвує на свою сторону, правоохоронець на свою. Є така річ, як психологічна перевага – журналісти мають пріоритет перед звичайними громадянами, бо менти їх бояться. Журналіст для мента не те саме, що дядя Вася з Троєщини.

Кримінальні переслідування і адміністративні правопорушення.

Є конкуренція норм при вилученні матеріалів. Якщо у вас є відео вчинення правопорушення, міліція має право його вилучити. В Україні немає захисту джерел інформації. З нового закону про інформацію була вилучена ця стаття. Якби була, це більше гарантувало б безпеку вас і ваших джерел інформації. Тут потрібно змінювати кримінально-процесуальне законодавство. У західних країнах не можна вилучати джерела, але якщо йдеться про тероризм, вилучили б навіть без рішення суду.

Треба знати просту річ: щоб втручатися у вашу діяльність, у правоохоронців мають бути підстави. Їх буває три:

1. Міліція підозрює, що ви вчинили злочин або ви є свідками злочину.
2. Ви вчиниили адміністративне правопорушення або є його свідками.
3. Закон про оперативно-розшукову діяльність дає широку можливість правоохоронним органам робити з вашою інформацією все, що вони захочуть. Він не відповідає Конституції, але у будь-якому помешканні дозволяються негласні обшуки, навіть без санкції суду. Можна і прослуховувати, і вилучати інформацію. Навіть якщо немає кримінальної справи, заводиться оперативно-розшукова справа.

Коли до вас приходить міліція, ви поводитесь, як громадянин. В рішенні суду має бути пояснення, що саме шукають. Якщо ця сама інформація є в редакції, працівник СБУ може отримати її навіть без рішення суду.
Українське законодавство настільки незбалансоване, закони протирічать один одному.
Все, що робиться відповідно закону про ОРД, є державною таємницею, ви навіть не отримаєте інфомрацію, на якій підставі це було зроблено. До журналістів це застосовується не так часто, як до звичайних громадян.

Навіть при підозрі про скоєння адміністративного правопорушення, менти мають право затримати до трьох годин і обшукати речі під протокол.

Дуже важливо розрізняти, з ким ви спілкуєтесь: з працівниками правоохоронних органів, приватної охоронної фірми чи державної охорони.
Державна охорона користується закритими для громадськості інструкціями, які діють ще з радянських часів і забороняють фотографувати наприклад, метро – захищають нас від іноземних шпигунів :) Заборонено фотографувати всі державні об’єкти, об’єкти інфраструктури і транспортні комунікації. Тобто, у Києві взагалі нічого фотографувати не можна. Державні охоронці користуються цим маразмом.
І є водночас закон, який дозволяє фотографувати всі відкриті об’єкти на публічній території.

Приватна охорона не має права застосовувати насильство, затримувати і вилучати речі.

Фотографування приватних обєктів. З 1 січня в Україні діє закон про захист персональних даних. Тобто, не можна поширювати інформацію про будь-яку людину без її згоди, якщо вона не є держслужбовцем найвищого рангу. Цьому жахливому закону суперечить закон про інформацію. На сьогодні незрозуміло, якою буде практика застосування цих норм.

Готуються зміни до кримінального кодексу – буде кримінальна відповідальність за поширення інформації про людину без її згоди. Це стане засобом вибіркової боротьби із невгодними журналістами.

Єдиний засіб для журналіста перемогти – використовувати оцю психологічну перевагу.
Приклад: з адвокатом Монтян. Коли її не пропустили до затриманої і затримали саму, це був той випадок, коли психологічна перевага не спрацювала. А в інші рази вона перла, як танк – і спрацьовувало.

ПОРАДИ:
1. Якщо вам забороняють щось знімати, вимагайте письмову заборону, з підписом. Одразу пропадає бажання. Посилатись на закон про інформацію.

2. Показати посвідчення і попросити його посвідчення.

3. Спитати, хто його безпосередній керівник, який віддав наказ про заборону знімати, де знаходиться цей керівник. Якщо це його свавільне рішення, йому не сподобається, що ви зараз підете до його начальника.

Те саме з приватною охороною.

Загальна порада: ніколи не хамити, не ображати міліціонера і не торкатися його руками. Легенько штурхнеш – це підстава для адмінстатті – невиконання вимог працівника міліції, до 15 діб. Вони провокують, підходять, напирають – а відштовхнути його не можна. Тримайте дистанцію.

Всюди цитуйте закон про інформацію – не прогадаєте. Через 2 місяці, щоправда, його редакція буде трохи змінена. Зараз прийняли новий закон «Про доступ до публічної інформації» і змінили старий – Закон про інформацію.

- Як реагувати журналістам, коли хапають камеру їх операторів, затуляють?
- Це незаконні дії. Вони мають право це робити, тільки якщо ви чините правопорушення. Спитайте: яке правопорушення я вчинив?
Мене дивує, сказав пан Яворський, що жоден журналіст ще не подав цивільний позов за це хапання камери – матеріальна і моральна шкода.

Коли є колізія законодавства, вступає в силу ієрархія норм. Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий за часів СРСР, завжди буде вищий за закони, які захищають журналістів, хоч у нас і немає пріоритету законів.
Подавати до прокуратури безпереспективно (це про моє вилучення техніки). В Україні немає правових механізмів проти багатьох речей, зокрема, проти обшуків. Немає що робити у деяких випадках арешту – тримають 6 годин без протоколу, а потім відпускають. І нічого не можна зробити.

Міліціонер може не знати закону про захист персональних даних. Тому варто роздрукувати закон про інформацію і тицяти йому.

На багатьох телеканалах під час телешоу вже страхуються – беруть у політиків письмову згоду на зйомку.

Питання:
- Ситуація: у редакцію дзвонять, що у райвідділку когось б’ють або незаконно затримано. Ти туди їдеш, тебе туди не пускають. Що робити?
- Вимагати начальника райвідділу, він там цар. Якщо це вночі – без варіантів.
Психологічна війна. Або ви мені зараз показуєте цю людину, що з нею все гаразд, або завтра про це всі знають, підуть скарги у МВС, у ГПУ. Але взагалі-то, ви до людини не проб’єтесь.

- Чи є сенс підтягати про райвідділок людей, журналістів, використовувати соціальні мережі?
- Це діє, але нечасто. Краще знайти когось з близьких і адвоката, адвокат підпише з ними угоду, після цього його не мають права не допустити.

У Житомирі був випадок: восени обукали активістів міжнародної амністії, серед яких був один білорус, приїхала журналістка 5 каналу, виникла суперечлива ситуація, в результаті зараз цих всіх людей відпустили, на них справ нема, а на ментів ведеться кримінальна справа – тільки через те, що трапились адекватні люди у системі внутрішньої безпеки.

- Найкращий спосіб, - сказав хтось, - застосував Мустафа Найєм: він одразу ж зателефонував знайомому депутату.
Яворський: "Але ж не можна у всіх ситуаціях використовувати депутатів! І не в кожного є знайомі депутати".

Зв’язуватися з журналістами мєнти не люблять. Але якщо ситуація стосується третіх осіб, наприклад, якщо у райвідділку когось б’ють, то ви туди не достукаєтесь. Тільки шукати рідних, укладати угоду з адвокатом.

171-а стаття «Про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» – за всю історію її існування лише одна людина була посаджена, але, на мій погляд, сказав пан Яворський, це була замовна справа, там не було складу злочину.

- Закон про соціальний захист журналістів був прийнятий пізніше, ніж кримінально- процесуальний кодекс...
- У нас немає пріоритету законів, але для правоохоронців кодекс – це святе.

- У законі про соціальний захист журналістів є норма, що злочин проти журналістів прирівнюється до злочину проти працівника правоохоронних органів.
- Ці норми не діють і не можуть діяти, бо вся кваліфікація кримінальних злочинів міститься виключно у кримінальному кодексі.

Чим більше буде голосних судових справ, організованих журналістами через доступ до інформації, тим буде краще.

- Якщо менти забороняють знімати, наприклад, на Майдані за парканчиком, кажучи, що там відбуваються слідчі дії?
- Слідчий може заборонити будь-яке пересування у межах проведення слідчих дій. Просити письмову заборону.

Яворський: у мого знайомого, свідка по кримінальній справі, забрали автомобіль і 5 років не віддають, бо на ньому хтось їхав вчиняти злочин. Так само в редакціях вилучають обладнання і не віддають по кілька місяців.

Коли щось вилучають, має бути постанова і протокол, де чітко зазначено, що вилучається. Всі входи до комп’ютера мають бути опечатані, бо раптом потім у ньому знайдеться порнографія. Мають бути щонайменше двоє понятих-свідків.

- Якщо вихоплюють посвідчення, мої дії?
- Не давати в морду :) Це складне питання. Шматок паперу (посвідчення) важко назвати власністю. Особу він теж не підтверджує, лише те, що ви є журналістом. Статус цього документу законодавством не визначений.

Проблема наших правоохоронців – що всі вони служили в армії, без цього не беруть. А нормальні люди зараз в армію не йдуть :)
Також у них надзвичайно велика плинність кадрів. Дільничні інспектори змінюються в середньому кожні 2 роки. «Середній вік слідчого – 23 роки», - додав хтось.

При затриманні:
1. Вимагати право на дзвінок до захисника. Головне завдання – передзвонити комусь назовні, щоб люди дізналися, щоб приїхав юрист.
2. Вимагати складення протоколу.
3. Вас повинні одразу зареєструвати у журналі, де реєструють всіх, кого привозять. Ваше прізвище, дата – все це вилучити буде неможливо.
Запам’ятовуйте прізвища, номери кабінетів, зовнішній вигляд ментів, найменші деталі кабінетів. Коли перевіряють справи про побиття, розпитують такі подробиці.

Журналіст Інтеру, який попрацював трохи слідчим, каже: права на дзвінок у нас немає, але вони зобов’язані повідомити рідних. Цього і треба вимагати. А то буває – надивляться люди американських фільмів і кричать: у мене є право на дзвінок! Ніколи не починайте цитувати закони, бо людей у формі це ображає. Вони самі їх не знають, і думають, що ти сильно розумний.
Краще спокійно все владнати. Почуватися спокійно, тоді будь-який міліціонер заспокоюється і можна його переконати, що ви така сама людина, як він. Вимагати дзвінка - це для них, як червона ганчірка.

Яворський: до вас не мають права застосовувати будь-яких слідчі дії без адвоката.

Журналіст-колишній слідчий: «Тактика «не буду розмовляти без адвоката», як правило, спрацьовує».

Яворський: Клерк в установі, наприклад, має повне право не хотіти, щоб її обличчя показали на всю країну. Це не є суспільно важливою інформацією.

Зйомка в судах – окрема тема, там права журналістів обмежені, як ніде.
Якщо мєнт просить показати зміст сім-картки мобільного – без санкції суду не має права, бо це втручання в особисте життя.

Одна журналістка радить: при спілкуванні з приватною охороною, коли хочуть забрати фотоапарат, попереджати, що апаратура редакційна, матимете справу з редакцією. Як не дивно, це діє.

- Чи маю право я вимагати зміни понятих?
- Так. Найкраще зателефонувати сусідам. Непотрібно їх міняти, просто додайте своїх.

На сайті helsinki.org.ua є всі контакти, у робочі години ми доступні, юрист може дати безкоштовні поради.

Людям, що виховувалися на зразках західних демократій, взагалі незрозуміло, як можна цьому бєспрєдєлу протистояти. У них, наприклад, вчать, що якщо до вас підійшов грабіжник, негайно, на першу вимогу, віддайте йому все, що маєте, щоб не спровокувати агресію, а вже далі звертайтеся до поліції. І дуже дивувалися ці західні демократи, коли хирлявої статури емігрант з СРСР, до якого підійшов здоровезний негр-наркоман і спробував пограбувати, розлютився так, що забив того грабіжника до смерті важкою урною для сміття. Ще більше вони здивувалися, коли з’ясувалося, що з собою у емігранта були якісь копійки. Це був принцип, а не страх за свої гроші.

Якщо один закон протирічить іншому, як зараз у нас, це означає, що законів нема. У ситуації, коли законів нема, перемагає той, хто сильніший. Оце і вся істина. Треба бути сильнішими за них, інакше стопчуть.
Причому жодна людина, навіть якщо це нардеп, не може бути сильнішою за систему. Система – це спільнота, зі спільнотою може воювати тільки інша спільнота, і на кривду, нанесену одному, мають реагувати всі.
Не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, то вам нема чого боятися. Доберуться до всіх, просто до когось раніше, а до когось пізніше.

Ще раз кажу: час забути всі конфлікти, всю конкуренцію, взаємні образи і звинувачення до кращих часів. Лише тоді вистоїмо.


Ми з О.Ярославцевим (фото з сайту "Медіаняня")






P.S. До речі, мого партнера по ІА "Поряд з вами" Олексія Ярославцева слідчий Дмитро Цуркан знову викликає до міліції. Він піде давати свідчення до Печерського РУГУ МВС у Києві сьогодні, 11 лютого, о 19 вечора.

Comments:


(Deleted comment)
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2011-02-11 00:44 (UTC) (Посилання)
Придумаєм щось...
(Deleted comment)
(Deleted comment)
(Deleted comment)
kotsaba
kotsaba at 2011-02-11 08:17 (UTC) (Посилання)
Дякую, корисно! Якби щось подібне організовувалося ще, то дай знати...
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2011-02-11 11:32 (UTC) (Посилання)
Добре, дам знати. Наступний тренінг, який вони проводитимуть, - це буде майстер-клас з радіожурналістики.
хард-диск на 250 Гб, який чудово працював до вилучення, тепер комп’ютер просто не бачить.


Диск той самий (можна перевірити по serial number) чи повернули схожий померлий диск, а собі залишили нормальний?
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2011-02-11 11:38 (UTC) (Посилання)
Диск мій. Я при поверненні мала при собі копію протоколу обшуку, де були зазначені serial numbers, і звіряла. Але неробочий.
(Deleted comment)
biryuk_tmb
biryuk_tmb at 2011-02-11 10:20 (UTC) (Посилання)
Остается лишь надеяться, что после достаточно грамотных разъяснений, данных Алене ее же, в известном смысле, единомышленниками, она наконец осознает, что все эти обыски у нее и изъятия техники являются вещами абсолютно законными. И это объясняется очень просто -- имеющиеся у нее материалы являются ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ БАЗОЙ по уголовным или административным правонарушениям. И менты были бы плохими ментами, если бы не старались эту самую доказательную базу найти -- путем обысков, в частности. Избегнуть этого Белозерская может только одним способом -- если после каждой заснятой ею акции протеста, на освещении которых она решила специализироваться, она будет, еще до публикации соответствующего репортажа в своем ЖЖ, бежать в ментовку или СБУ и говорить:"Вот, дяденьки, посмотрите, я здесь засняла, как имярек нарушает действующие на Украине законы -- совершает акт вандализма по отношению к памятнику, поджигает жилой дом, в котором находится офис той или иной партии, оказывает сопротивление работникам правоохранительных органов, рушит державное майно и т.д., и т.п.". Ну а поскольку такое развитие событий маловероятно, то Алене следует готовиться к тому, что после каждой "освещенной" ею акции протеста, где было допущено нарушение правопорядка, к ней будут приходить с обыском и изымать технику. А что ж делать -- "любишь кататься -- люби и саночки возить".
вступайте в ряди Фур'є
dali_bude at 2011-02-11 10:50 (UTC) (Посилання)
> жодна людина, навіть якщо це нардеп, не може бути сильнішою за систему. Система – це спільнота, зі спільнотою може воювати тільки інша спільнота, і на кривду, нанесену одному, мають реагувати всі.
Не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, то вам нема чого боятися. Доберуться до всіх, просто до когось раніше, а до когось пізніше.

+1
(Анонімно) at 2011-02-11 11:24 (UTC) (Посилання)

Є така робота - піарити Сволоту

Оленко, то може поясниш мені таку річ.
7 вересня ВО Свобода синхронно на спільному віче засвистувала Левка Лукяненка. Є 3 варіанта розвитку подій:
1. Їм зарані сказали засвистувать всіх від БЮТ.
2. Їм по телефону повідомлялося це вже на мітингу.
3. Вони самі вирішили з дуру такі огидні речі робити.
То що із трьох є істинним?

А ще я слухав учора Тягнибока, який звинуватив мера Чернівців у тому, що той був "комінустом і кгбістом".
Мабуть більше нічого поганого сказати й не може про нього, якщо таку дурню меле. Адже пан Федорук обирається чернівчанами з 1994 року і саме за його правління Чернівці стали самим чистим і затишним містом України! Для чого ця брехня і наклепи?
Олексій Ярославцев

У меня подозрение закрадывается

Пост про журналистику. Пост про противодействие незаконным требованиям правохранителей.

А вы ходите сюда с партийным мыслетворчеством.

Вам платят? Тогда уже расскажите - кто.
Интересно все-таки.
nebratan
nebratan at 2011-02-11 11:40 (UTC) (Посилання)

ЩО В "МУСОРКУ" ВПАЛО, -ТЕ ВЖЕ ПРОПАЛО!

Приєднуюсь до автора першого коментаря. "Залізо" з мєнтовки продати, а натомість купити пристойні комплектуючі і зібрати новий комп без жучків-козявок, які могли підсунути "блахадєтєлі" від старіни Кєна. Тут вибирати не приходиться . "Мусор" від мусорів на смітник!
Pani@Maidan.org.ua
pani_maidan at 2011-02-12 08:23 (UTC) (Посилання)

Цілком підтримую

І все-таки, Олено, поставте пароль. Навіть не через ментів, а просто заради власної безпеки - бо хто зна в чиї руки може потрапити ваш комп і що туди напхають.
Лил Пичхнарашвили
lil_photokor at 2011-02-11 12:53 (UTC) (Посилання)
Большое спасибо за познавательный пост:)
romanuke
romanuke at 2011-02-11 14:06 (UTC) (Посилання)
цікавий майстер-клас, але а я з багатьма тезами не згодна... шкода, що не вдалось прийти:( по-перше, журналісти повинні знати закони, які їх захищають, і наполягати на їх використанні. А не роздумувати над колізіями, і в результаті розводити руками, що законів нема, то не тратьте куме сили, спускайтеся на дно. По-друге, публічність - запорука безпеки. Ніколи! не можна радити журналісту врегулювати справу "по-тихому" - це шлях в нікуди.. Ну і там ще є пару моментів. Головні дві запоруки безпеки журналістів - це публічність (гласність) і солідарність (взаємопідтримка від колег).
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska at 2011-02-11 15:01 (UTC) (Посилання)
+1000!
(Анонімно) at 2011-02-12 20:34 (UTC) (Посилання)
Ну и рожи косорожи! такие объединяться.
Previous Entry  Next Entry