Кого хвилює доля Едуарда Андрющенка?

З деяких пір мене почала дратувати кнопка "репост" у ЖЖ. Здавалося  б - корисна річ, сам користуюся, щоби якомога швидше розповсюдити важливу новину. Та часто-густо буває так: побачив - натиснув на кнопку - усе, громадянський обов'язок виконано! Щойно мені дзвонять небайдужі люди, які не мають доступу до Інтернету зараз і питають: чи займається хтось долею хлопця, що не належить формально до якоїсь організації і якому "шиють" поки що допомогу у відпилюванні голови пам'ятнику Сталіну. Після трьох діб допитів у СБУ, Едуард, нібито, "зізнався", після чого був відпущений, та на виході з СБУ його вже чекала міліція. Де він зараз, у якому статусі - нікому не відомо. Сьогодні його мали привезти на іспит до університету (Едуард - студент-історик ЗНУ) але чи привозили, поки невідомо. Та, люди добрі, повторюю: після трьох діб допитів у СБУ чи мусарні зізнаєшся, що зброю з Марса перевозив, як вдало висловився хтось на форумі! І от хлопець лишився сам, хіба мати переймається. Я не знаю, що можу зробити конкретно на захист, крім того, що написати тут у ЖЖ. Може, хтось з друзів перепостить. Але, гадаю - ми не повинні забувати про жодного з наших побратимів, член від якоїсь організації, чи ні. Цей хлопець - український патріот і має отримати нашу підтримку. Ми повинні бути разом, бо окупаційна влада нахабніє, коли не зустрічає протидії. Вона почала з залякувань правих активістів, продовжує вже залякуванням тих, хто збирається відзначити День Соборності, державне свято, до речі!