Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Поради Інтернет-журналісту

(По-русски читать тут)
Написати цей текст мене спонукало аж зовсім не відчуття власної «крутизни», а обурення, у стані якого перебуваю другу добу після прочитання «140 правил дресованої мавпочки». Насправді цей текст називається трохи по-іншому, але суть саме така.
Якщо переказати зміст двома словами – «ти ніхто».
Якщо сформулювати трохи довше – це поради старанній дівчинці без краплини Божої іскри чи просто розуму, як їй працювати журналістом, щоб її за роботу не дуже лаяли.


Насправді, там дуже багато толкових порад. Наприклад, «Если ответ на возникший вопрос находится на расстоянии телефонного звонка, сделайте этот звонок». Або золота порада «Проверяйте факты и арифметические расчеты. Особенно расчеты». А в розділах «Этика и отношения с пресс-службами», «Навыки, хитрости, производительность» майже всі поради правильні. Але прояви неповаги до журналіста і загальний дух ремісництва без права на творчість усе це нівелюють.

Я не маю журналістської освіти і ніколи не працювала у великих, відомих всім виданнях. Але ви мене читаєте, і не за анекдоти чи фотографії голих дівок – значить, я маю право це писати.

Отже, найбільш «знойні» поради:

1. «Не интригуйте, уточняйте. Заголовок «Президент погиб» не имеет права на жизнь в российском издании, если речь идет о президенте Зимбабве. Вообще не приносите корректность заголовка в жертву хлесткости».
Якщо ви здатні зробити вищеописане талановито, з хистом – робіть це. Стандартні заголовки всюди. Але всі знають сайт «Обком». Щоправда, щоб дозволяти собі такі штучки, треба мати дах.
Взагалі, якщо ви здатні робити щось талановито – робіть це.

2. «В тексте новости не должно быть вашего личного отношения. Эмоции недопустимы».
Будьте якомога більше небезсторонні. Хай люди бачать факти вашими очима і дізнаються про них через ваше ставлення до них. Тоді вони читатимуть саме вас, а не тих, кого безліч. І віритимуть вам. А кому не подобається, хай ідуть геть. Сайтів багато.

Скажете, це блогерство, а не журналістика? А хто встановив, якою має бути журналістика? Якщо такий є, хай теж іде геть. Блогерство – це коли ви пишете виключно про те, що вчора кастрували кота, а сьогодні посварились з батьками. Якщо ж ви пишете про те, що цікаво багатьом – це новий етап розвитку журналістики. Хочете, щоб вас читали – будьте попереду.

3. «Не путайте правду с информацией: ваш текст лишь отражает сообщения источников, а не реальное положение дел».
Якщо ви знаєте реальний стан справ і не маєте прямої заборони від джерела інформації оприлюднювати її, в кінці напишіть від себе, як усе полягає насправді. Інакше ви брешете читачам.
Не маєте можливості навести докази – напишіть, як власне припущення.
Боїтесь, щоб на вас не подали до суду за нібито наклеп - поставте у заголовку (старий прикол) знак питання. В крайньому разі не називайте прямо прізвище героя, а пишіть, наприклад, про відомого улюбленця ялинок :)

4. «Никогда не пользуйтесь автоматическим переводчиком».
Користуйтеся ним постійно, це рятує вас від нікому не потрібного тупого набору і взагалі економить час. Але дуже уважно вичитуйте за перекладачем помилки, особливо у прізвищах. Щоб свободівець Руслан на прізвище Андрійко не був у вас «Андрюшею», а спортсменка Олександра Когут не стала «Пєтухом» :)
Звісно, це не годиться, якщо ви зовсім не знаєте мови, з якої чи якою перекладаєте.

5. «Между подлежащим и сказуемым запятая не ставится».
Якщо ви замислюєтесь на цю тему – геть із журналістики.

6. «Не сердитесь на коллег, которые правят ваш текст. Они желают вам добра».
Колеги хочуть показати, що вони кращі за вас. Крім того, вони псують текст, адже це ваш текст, а не їхній. Тому непроханих порадників – все туди ж. Більше працюйте, професіоналізм приходить від роботи, а не від зауважень.
Звісно, це не стосується випадків, коли вам тактовно підказують інформацію, яку ви не знаєте, або помітили у вас «очепятку» чи якусь помилку у фактах чи цифрах. За це треба дякувати.

7. «Уберите из текста конструкции «должен быть», «может быть», «таким образом», «однако», «того, что», «кроме того», «кстати», «в частности», «например», «так».
Того, хто це радить, - куди? Правильно – геть. Пишіть так, як вам властиво і зручно. Текст не має бути стерильним і вимученим. І взагалі, не буває неправильних слів чи конструкцій – бувають нездарні писаки.

8. «Не верьте блогерам - они пристрастны»
Верьте блоггерам, они пристрастны. Вірте блогерам, бо їхні тексти не пройшли редактора, а редактору не дзвонив спонсор, а спонсору податкова, а податковій – з міністерства і т.д.

9. «Половина скандальных сообщений, которые вы видите в блогах, проплачены. Имейте это в виду, когда ссылаетесь на кого-либо».
Знову мені нічого не перепало? За весь блогерський стаж – жодного поста за гроші. Несправедливо :)

10. «Обзор блогов лучше всего строить на множестве ссылок – ваше мнение не так интересно читателю, как возможность пощелкать по вашим словам».
Особисто я не читаю і не слухаю людей, чия думка мені нецікава. А ви?


Тим, хто, можливо, дорікне, що я, замість написати повністю оригінальний текст, свої поради і своє бачення, поглумилася над чужою працею, скажу: поки чітко не вивчиш, як не треба, не знатимеш, як треба, теж.

Отже, як треба писати і жити, воно ж підсумки вищевикладеного.

1. Почніть з того, що навчіться поважати себе. Написане вами читатимуть тисячі. Ви не безіменний гвинтик, у ваших руках влада. Можливо, два-три розставлені вами акценти вирішать долю виборів і долю країни.
Не дозволяйте нікому вас «опустити», зробити з вас диктофон на ніжках, щупальце восьминога, яке приносить інформацію на переробку у мозковий центр, що не виходить з офісу.
Того, хто каже, що це найбільш сучасна і прогресивна організація праці, і що так давно прийнято на Заході, відправляйте на захід. Ну, можете на південь, в сенсі, на йух :)

Примітка: Якщо вас цікавить лише зарплата і більш-менш спокійна робота, про пункти 1, 2, 3 і 5 забудьте, вони вас не стосуються.

2. Максимум правди, мінімум відстороненості і безособистісності.

3. Зубами тримайтеся за власний стиль, не дозволяйте нікому правити його на щось усереднене. Якщо власного стилю ще нема – пишіть, як вмієте, можливо, прийде з часом.
Щоб навчитися писати, більше читайте улюблених журналістів і блогерів, хто з них майстер слова – відчувається одразу. Читайте не одного, а декількох, інакше несвідомо копіюватимете його стиль.

4. Ваша зброя – слово, а зброєю треба володіти. Навчитися грамотності неможливо, вона – від прочитаних у дитинстві книжок. Якщо ви часто замислюєтесь про граматичне правило, знов-таки, ця професія не для вас.
Але на помилки у складних словах і конструкціях – з тих, на які ніхто, крім лінгвістів, не звертає уваги, русизми, окремі стилістичні огріхи плюньте. Будете довго думати, як краще написати – програєте у часі і втратите вільність мови. Дбайливців про ідеальну чистоту мови, які ловлять вас на таких помилках, – на південь.

5. Забудьте про те, що вам чогось «не можна» або «не положено», якщо не йдеться про небезпеку підставити інших. Більше покладайтесь на власний смак.

6. Джерела своєї інформації не виказуйте, бо втратите їх разом з репутацією. Якщо вони дурні ідіоти і не розуміють, що підставляються, самі придумайте за них «алібі».

7. Більше працюйте і менше бійтесь.

І останнє. Зрозуміло, що в душі ви вважаєте себе талановитою людиною. Так це чи ні, вирішить читач. Читач, а не редактор.

P.S. (не UPD). А взагалі, навіщо я це все написала? Цей довжелезний текст можна було сформулювати одним реченням: "Нікого не слухай, працюй, будь чесним і роби, як знаєш, і якщо ти талановитий, тебе визнають".
Tags: журналістика, я
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 51 comments