У цьому пості будуть майже тільки фото. На початку - лише кілька слів.
Свяшеники усіх християнських конфесій, крім УПЦ МП.
Нещасний-нещасний Ющенко на трибуні, всі ті ж правильні слова - і повна неспроможність щось змінити.
Юля зі скаженими блискучими очима.
Фраза Ющенка, що всі, хто заперечують геноцид, прекрасно знають, що геноцид був. Що людей мало, і це закономірно, але він вірить у свою Націю.
Знову Ющенко - з дружиною і двома дочками, з непідробленою скорботою на обличчі, причому у дітей теж. Так грати неможливо. Він у це все вірить. Єдиний, мабуть, з цієї всієї кодли.
Юхновський - про те, що в цей день біля монументу мають бути не два Президенти (був ще Кравчук), а чотири, не 12 партій, а дві - правляча і опозиційна, і священики абсолютно всіх релігій, бо Бог один.
Кравчук виступав - казав щось таке дуже правильне, розсудливе і без емоцій - про те, як молода незалежна Україна дізнавалася правду. Але вірив один Ющенко.
Поставлений акторський голос, що зачитував текст у запису, який дратує мене у цей день не перший рік.
Свідок Голодомору з Вінниччини, Володимир Ткачук, якому тоді було 8 років. Бачив, як хлопчик зайшов до сусідської хати і не вийшов. Дорослі зайшли туди - кров і шматки м’яса розкидані по всій кімнаті. Знову підставляємось такими спогадами... :(
А далі вже запалювали свічки.
Пенсіонер Володимир Ткачук, свідок Голодомору з Вінниччини
Перший Президент України Леонід Кравчук
Бійці "Патріоту України"
Ветеран УПА
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →