Історія 2
Як дід Манойлик онуками пишався
Мав дід одного сина і від нього двох онуків. Один внучечок – нічого, весь у діда: розбишака, при здоров’ячку, сп’яну чийогось мотоцикла угнав, розбив, родина потім виплачувала – але роботящий, молодець!
А другий – то якась не наша кров: тихий, чемний, в окулярах, добре вчиться, багато в бібліотеці сидить і врешті-решт самотужки поступив до технічного вузу в Києві.
– То вже моя невістка десь у гречку стрибала! – жаліється дід. – А! (маше рукою) Чий би бичок не стрибав – теля наше!
Дід, як завжди, не помилявся. Нам усілякі люди потрібні – аби наші.
Історія 1
