Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Звіт по відзначенню річниці Голодомору



Багато писати не буду, бо засинаю. Побувала 24-го одразу на трьох акціях, з них одна державна. Скидаю все в один пост.

Хода пам’яті жертв репресій

Отже, о 12-й на Михайлівській площі почалася Хода пам’яті жертв Голодомору і репресій, організована Союзом гетьманців-державників України (з Борисом Скоропадським і Сашком Алфьоровим на чолі) і Молодим Рухом.

Над колоною, зокрема, було багато невідомих мені прапорів – хатка з європейськими зірками. 5 опитаних мною людей, що несли ці прапори, не знали, чиї вони. Невже найманці?

В колоні також були помічені представники Студкому УНСО :)

Колона (нарахувала приблизно сотню людей) пройшла по Володимирській і Бульвару Шевченка повз пам’ятник Леніну (де за мєнтовським кордоном ховалися півтора десятки комуняк).

Підійшовши на до Леніна, підняли гасла «Ленін-Голодомор-Геноцид-» і «Ленін, геть зі столиці!».

Якщо не рахувати прикрості з прапорами, акція була хороша. Не плаксива тобто. Кричали «Героям України – Слава! Слава! Слава!» тощо, тужливих пісень не співали :)

Хрещатиком пройшли до Інститутської

На Майдані біля «регіонівських» наметів стояли лаврські бабусі (менше десятка) і співали молитви. Мабуть, на знак протесту.


Піднялися до Жовтневого палацу. Там стався інцидент, котрого я не бачила, але розповіли: «комсомольці» напали на колону і начебто навіть забрали один гетьманський прапор. Їх відвели набік мєнти, але, здається, не запакували.
UPD: Уточнення від m_akar: "З приводу «інциденту» з комсомольцями – вони не нападали на колону та прапори не забирали, після акції ми підійшли до них але акаби сказали що розберуться без нас та відвезуть їх до відділка … але відпустили як я потім дізнався, хоча реванш за нами))))"

"Комсомольці"

Біля пам’ятного хреста жертвам репресій відбулося покладання квітів і віче. З котрого я втекла до каплички о.Сергія, через що не дізналася про подальшу долю «комсомольців» :(

Державні мужі


Зі Стрітенської каплички ми прийшли на Софійську площу, щільно оточену ментами і гебйом. Пройшли без проблем, почали спілкуватися з різними державними мужами.

Юлія Тимошенко без коси. Така зібрана і напружена, що здається, вистрели у неї зараз - вона кулю поглядом зупинить.

Тут я побачила одного колоритного діяча, котрого вдома у мене лежав непідписаний портрет (хто не в курсі – я малюю графічні портрети різних людей, в т.ч. відомих, розмножую на ксероксі, копію дарую їм, а на оригіналі прошу написати щось веселе – єдиний вид автографів, який визнаю).
Коротше, змоталася додому за портретом, а потрапити назад не можу. За допомогою журналістської ксіви подолала перший кордон (там, де крізь рамку пропускають – ще не хотіли пускати через мої «стакани» в «стілах» :), а далі не пускає президентська охорона. Дзвоню о.Сергію, щоб провів. Він одразу підійшов, назвав мене парафіяльною прес-службою :) і буквально силою протяг крізь охорону. Портрет мені підписали :)

Крім державних мужів, на заході була помічена баба Параска. Вона принесла Президентові у подарунок вишиту сорочку і "посвідчення" "Найкраща людина". Одразу ж мене припахала: тицьнула до рук важкий кульок з лампадками і зникла. А мені фотографувати треба!

Як завжди цього дня, о.Сергій очолив скорботну ходу (попереду був тільки Президент. А патріарх Філарет – позаду).

Прийшли на Михайлівську. Там знову оцей жахливий похоронний плач з динаміків – ганьба нашої нації: «Ой, дітоньки-и-и-и… А чом же це ваші ніженьки не хо-о-одя-я-ять?..» Ввімкнули б краще сувору і трагічну музику, ніж оце.
Пам’ятати треба, вшановувати треба – не можна тільки плакатись і жалітися. Бо стопчуть.

Сподобалась промова Президента. Він теж закликав назвати поіменно і жертв, і катів. «Це не реквієм, – сказав. – Це гімн Українській Нації». Ввечері уривками дивилася «Свободу Савіка Шустера». Ющенко там теж був, розповідав, як вперше дізнався від своєї бабусі про Голодомор, і розмовляв зрозумілою мовою, не так, як завжди. Молодець, коротше. Десь він нещодавно казав, що за рік жодного пам’ятника катам в Україні не залишиться.

Коли стемніло, люди почали ставити біля хреста запалені лампадки. О.Сергій відслужив по загиблих. Але кінця я не дочекалася – побігла на Європейську, в гості до Петровського :)

Тусня біля Петровського


Ще по дорозі мені подзвонили наші хлопці і сказали, що наш дорогий друг майор Оніщенко заявив, що пакуватимуть всіх. Тому, завбачливо передавши підписаний малюнок о.Сергію, поспішила туди.


Оцей молодий чоловік ретельно знімав всіх присутніх. Хай звикають до взаємності!

Хлопці широко розпіарили в Інеті, що руйнуватимуть пам’ятник Петровському. Через те було трохи журналістів, був 5-й канал, Мохник давав інтерв’ю.

Але ніхто не взяв з собою навіть молотка :), і міліції не було до чого причепитись.

Проте, вони вчинили з націоналістами гранично принизливо. Я чекала, що після таких заяв Петровський буде оточений потрійним кордоном «космонавтів», але його охороняли чоловік 5-6 звичайних мєнтів. І собачки. Для повноти картини треба ще було у руки кожному мєнту дати різку :(

Отакі діти у формі охороняли нашого Ката

Самоповаги нам усім бракує, хлопці. Не треба крутити плачі з динаміків на площах, і не варто обіцяти того, що поки що ми не в змозі зробити. Шануймося, бо ми того варті!</b>

UPD. В неділю вранці:

Tags: акції, гетьманці, голодомор, мохник, рух, сгду, скоропадський, уна-унсо, фото
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 32 comments