Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

"І "Ще не вмерла" голосно ревли..."

(По-русски читать тут)
Дістали ви мене, любі друзі і шановні опоненти, постійним цитуванням антиукраїнських (проти суверенної України) радянських віршів Симоненка, Павличка, ще когось...

Поясню для тих, хто не розуміє такої простої речі: поет - це людина, здатна писати талановиті вірші. В комплекті до цієї якості, як правило, йде природне бажання слави і тонка вразлива психіка. (Це спільне для всіх творчих людей).
Це все. У всьому іншому поет - звичайна людина, така, як всі. Він може бути сміливим, а може - боязким, може бути чесною людиною, а може - підлою, і т.д. І вимагати від поета якихось інших якостей і дій, крім писання талановитих віршів, безглуздо. Це не солдат, від якого можна вимагати сміливості, не суддя, який має бути чесним і неупередженим, тощо.

Це природне бажання слави є ахілесовою п"ятою творчої людини, яка робить її вразливою для тиску. Далеко не всі поети готові за свої переконання загинути у тюрмах, як Стус. Багатьом із них не треба було навіть погрожувати тюрмою - достатньо лише перестати його друкувати. Інтернета тоді не було, і самостійно достукатись до читачів/слухачів/глядачів людина не могла. І була, виходить, повністю залежною від влади.

Поет - не головний бухгалтер у якому-небудь міністерстві, якому пропонують піти на підробку. Бухгалтер може відмовитись, звільнитись і поїхати працювати тим же бухгалтером у який-небудь далекий колгосп. Він втрачає багато, але, принаймні, зберігає професію і хліб. Поет же, якщо його не друкують, втрачає все.

Всі, хто застав радянські часи, знають, що художнику, для того, щоб йому дозволили намалювати одну оголену жінку, треба було, умовно кажучи, намалювати десять портретів Леніна. І казати на цій підставі, що йому подобалось малювати Леніна, - просто неетично.

Якщо поет писав вірші українською мовою, про любов до рідної землі - він був за крок від звинувачення у "буржуазному націоналізмі" із дуже поганими для нього і для нас усіх (адже ми не прочитали б ці вірші) наслідками. Щоб цього не сталося, треба було "виправдатися" перед владою - написати кілька віршів про керівну роль партії і про поганих ОУНівців.

Один мій знайомий в радянські часи, будучи чи студентом, чи вже аспірантом, потрапив у незручну ситуацію: процитував у своїй роботі фразу котрогось з відомих науковців. Він по молодості просто не знав, а усі його колеги знали в своєму колі, що ця фраза була написана науковцем під тиском і протирічила всьому, що він писав до того, та й після. Ця фраза справді належала цій людині, але всі знали, що посилатися на неї неетично.

У зв"язку з вищевикладеним дуже раджу читати інші вірші цих поетів, а вірші-"паровозики" (був колись такий термін) залишити для повних зібрань творів з коментарями науковців.
Tags: література, срср, філософія і психологія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 241 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →