Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

"Верь мне, и я буду с тобой в этой драке" (20 років тому загинув Віктор Цой)


(По-русски читать тут)
Про самого Цоя не буду. Писано-переписано.
Я про той час. Про нас.
Пишу, як у порожнечу, у цілковитій впевненості, що ніхто не пам'ятає. Занадто давно це було.
Моя мама пам'ятає похорон Сталіна. Він якось більш недавно. Був сталінізм, потім розвінчання культу і хрущовська відлига, потім брежнєвський застій, далі перебудова і незалежність. Потім з'явилися комп'ютери і мобільні телефони, з яких почалася наша ера.
Всі знають, як це було, всі пам'ятають.
Нє-а, брешу. Цього теж не пам'ятають. Все, що було до Інтернету, вже забули. Янаєв, Павлов, Бакланов - хто такі?

"Ты должен быть сильным, ты должен уметь сказать:
"Руки прочь, прочь от меня!"
Ты должен быть сильным, иначе зачем тебе быть?
Что будут стоить тысячи слов,
когда важна будет крепость руки?"


Його фізична смерть була миттєвою - в одну секунду розбився на машині. Офіційна версія - заснув за кермом. Чутки ходили різні. Але не в цьому справа.
Це зараз вбили якого-небудь Качинського - і через місяць забули.
А смерть Цоя розтягнулася на роки.

Потік листів відчаю в усі редакції. Спроби самогубств. Вірші та пісні, переважно, звісно ж, бездарні, присвячені "Вітькє" (який він вам, дурники малолітні, Вітька?). Юні дівчатка, яким він уві сні "диктував вірші". Багаторічні обговорення - "а що ж там відбулося насправді". Портрети, схожі й не дуже, намальовані на аркушах в клітинку і настінній штукатурці. І кіптявою свічки на стелі підвалу. У кожному великому місті був підвал, краще розгалужене бомбосховище, і не одне, де вдягнені у все чорне "кіномани" до ночі співали під гітари цоєвське і "цоєподібне".

Безгоспні підвали у центрі Києва - можете уявити? Які ЖЕК закривав гратами, а один із прутів акуратно втиху спилювали, і всі пролазили у дірку? Там можна було робити - і робили - концерти в електриці. Сусіди чи то нічого не чули, чи то мовчали. До неминучого приходу міліції і розгрому вже обжитої і рідної домівки могло пройти кілька місяців. Після чого все починалося спочатку.
І пиво пили, і "травку" іноді курили. Тільки не було тоді чомусь грошей на пиво, а "травку" чомусь багато хто просто не знав, де дістати. Не посміхайтеся - особисто я не знала.

ДаліCollapse )
Tags: музика, статті мої, історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 77 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →