Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Знайдену О.Алфьоровим україномовну Конституцію Пилипа Орлика видано книгою



(По-русски читать тут)
Вчора, 2 червня 2010 р., в "Книгарні Є" презентували унікальний документ, виданий у вигляді книги - "Договори і постанови", більше відомий як Конституція Пилипа Орлика.
Текст «Договорів і постанов» було підписано в 1710 р. в місті Бендери, під час обрання наступника Івана Мазепи, Пилипа Орлика, новим Гетьманом України.
Цей документ, складений українською діловою мовою часів XVIII століття, випадково знайшов у московських архівах молодий історик Олександр Алфьоров.
Копії знахідки він передав у Музей Гетьманства (м. Київ), Український національний музей (м. Чікаґо, США) та Музей Бендерської фортеці (м. Бендери, Придністров’я).

До цього часу, розповіли під час презентації, були відомі латинський текст "Договорів і Постанов" і
кириличний (російською мовою у перекладі Бантиш-Каменського). Ці тексти містили недоліки - не враховували тодішніх юридичних реалій, до того ж Бантиш-Каменський при перекладі випускав цілі фрази і слова.

Нове видання містить архівні фотокопії текстів, їх розчитку та переклад. До книги увійшли також ратифікаційний акт Карла ХІІ та лист Карла ХІІ до кошового отамана Якима Богуша. У додатку вміщено факсимільне зображення опублікованих у ХІХ ст. латиномовного та російськомовного варіантів документів.




Олександр АЛФЬОРОВ розповів, як знайшов документ. Канадський інститут українознавчих студій виділив йому грант - 2200 канадських доларів - на дослідження козацьких реєстрів. Він працював два тижні у Москві і майже одразу випадково натрапив на "Договори і постанови".
У цього документа була дивна доля. Хоча на нього посилався Грушевський та інші історики, він був обнародований лише у 30-і роки ХХ століття, одночасно з Велесовою книгою. Саме тому багато дослідників дивилися на нього скептично.

Коли Сашко із дотриманням усіх необхідних формальностей скопіював цей документ і віз його в Україну, з ним трапилась малоприємна пригода, про яку, до речі, писав колись у "Вечірці" мій колега і добрий знайомий Юрко Рудницький. На кордоні Сашка хотіли затримати прикордонники, які невідомо звідки дізналися, що він везе. Вони звинуватили його у незаконному вивозі культурної спадщини і вже виводили з поїзда, аж тут надійшов сигнал, що у сусідньому вагоні "накрили" наркокур’єрів з великою партією наркотиків. І всі сили були кинуті на той сусідній вагон, Алфьорова залишили у спокої.


Юлія ОЛІЙНИК - директор видавництва "Темпора", у якому було видано книгу


Олексій СОКИРКО, к.і.н., співробітник НТУУім. Т.Г.Шевченка, сказав, що книга унікальна тим, що у нас дуже рідко публікують історичні документи у виданнях, що розраховані на широкий загал читачів.
Він звернув увагу на те, що ця копія українського тексту була зроблена для російського читача. Тому що там до деяких слів і термінів на полях пояснення російською мовою, і таких зносок чималенько.

Доктор історичних наук, співробітник Інституту археографії і джерелознавства ім.М.Грушевського Віктор БРЕХУНЕНКО розповів, що текст вирішили опублікувати так, щоб він задовольнив і науковців, і масового читача. Тобто - фотокопія і переклад на сучасну українську мову.

Олексій КРЕСІН, к.і.н., історик, єдина людина, яка фахово займається в Україні постаттю Пилипа Орлика, сказав, що найкращий переклад цього документу з латини зробив український історик Леонід Мельник. Решта перекладів була набагато гіршою, бо деяким тодішнім юридичним термінам намагалися надати сучасного змісту.

"Ми зараз маємо найстаріший список цього документу, написаний тодішньою українською мовою, тому можемо працювати з більш достовірним текстом, ніж раніше. Є можливість зрозуміти концепцію цього документу, саме виходячи з правильного розуміння тексту. За майже 20 років української незалежності досі немає концептуального дослідження "Договорів і постанов" саме як юридичного документу".

Була дискусія між Кресіним та іншим кандидатом історичних наук, Петром СТЕЦЮКОМ, чи можна вважати цей документ Конституцією. Кресін вважає, що це конституційний акт, але в сучасному розумінні конституцією назвати його не можна. А Стецюк - що даний документ не обов’язково мав називався саме так, але за суттю він був конституцією.

Окремо слід сказати про слухачів, які прийшли на презентацію. Їх було так багато, що вони не вмістились у залі, довелося ставити стільці у сусідніх приміщеннях. Прекрасно, що така нібито далека від сучасного життя тема цікавить багатьох людей.







Скачати відеозапис презентації можна тут.
Автор відео – Владислав Біляченко.
Tags: гетьманці, книги, презентація, історія україни
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 19 comments