Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Про загиблого студента, прапори "Свободи" та імідж міліції



Через певні проблеми відписуюсь про вчорашню акцію лише зараз.



(По-русски читать тут)
Отже, акція під Шевченківським РУВС на Герцена, 9 пройшла добре.
Тобто - краще, ніж я побоювалась.
Ніхто ні з ким не побився. Навіть словесно не полаявся. Міліція нікого не затримала.
Тільки "безпрапорні" активісти кілька разів наголошували, що акція неполітична, що вони не мають зі "Свободою" нічого спільного і хай це почують ті, хто не прийшов на акцію через те, що там буде "Свобода" з прапорами.
Всього було десь 250 учасників - до півсотні "свободівців", решта - "безпрапорні". "Свобода" стояла перед самими воротами РУВС, решта - через дорогу, причому серед них цілком мирно стояли поруч ті, хто за інших обставин залюбки влаштували б один на одного "сафарі". Дійшло до людей, слава Богу, що боротьба проти міліцейського бєспрєдєлу - справа спільна.

У свободівців були гасла: "ЧК-НКВД-МВС!", "Геть міліцейське свавілля!", "Могильова у відставку!", "Убивць Ігоря - за грати!".
У "безпрапорних" - "МВС наслідує SS!", "Сам впав, сам забився, сам убився. А може, вже досить так цинічно виправдовувати вбивць?", "Ні міліції у вишах!", "Очень много милиции - очень мало справедливости", "МВС запрошує на роботу садиста з комплексом меншовартості", "Франція. Греція. Україна?", а також просто і лаконічно: "ВБИВЦІ!". Кілька разів у мегафони обіцяли повторити грецькі події, якщо за тиждень справедливість не буде відновлено і вбивць Ігоря не віддадуть під суд.
Виступити міг кожен бажаючий. Учасники згадували і про інші випадки міліцейського бєспрєдєлу, в т.ч. в Кіровограді, де у відділку міліції жорстоко побили трьох хлопців, один з яких неповнолітній.
Ефектно звучали пластикові пляшки з монетами всередині, якими брязкали в лад, скандуючи: "Спра-вед-ли-вос-ті!".
Був Олег Рибачук (присутній чомусь на багатьох "безпрапорних" ініціативах), бачили і Сашка Положинського.
Було, зрозуміло, і все міліцейське начальство Києва.

Далі студенти, ввічливо попросивши свободівців розступитися, понесли покладати на сходи Шевченківського РУВС жалобні вінки. Стався неприємний момент - у відчинені ворота до сходів пройшли студенти з вінками, за ними рвонули фотокори і оператори. Мєнти закричали: "Закривай, закривай ворота!" і почали їх стуляти, а журналісти - тиснути на ворота, адже всім треба відзнятись. В результаті виникла малоприємна штовханина, десь половина журналістів потрапили всередину, а половина ні. Люди всім натовпом закричали "Ганьба!", і їх ледь вдалося втихомирити, щоб оголосити хвилину мовчання.

Після того, коли все вже майже закінчилося, менти начебто скинули зі сходів один вінок, і люди голосно обурювались. Але коли я повернулася назад, щоб подивитися, вінок вже був на місці.

Це коротко репортаж про те, як усе було. В кінці в якості додатків розміщу вимоги учасників акції. А зараз хочу поговорити про дещо серйозне.






Момент перший. "Прапорність" і "безпрапорність".


Саме цього разу я теж схилялась до того, що краще усім вийти без прапорів.
З двох міркувань: щоб ніхто ні з ким не побився (адже у "безпрапорному" натовпі були ліві, ще й підігріті образою на "Свободу" за те, що та з прапорами) і щоб політичну силу, якій я симпатизую, не обливали брудом.

Але взагалі-то, я за прапори. І найкраще було б, на цей раз і на всі майбутні, якби всі учасники акцій були під своїми прапорами. У кого нема прапорів, ті можуть намалювати банер зі своєю назвою і вимогами і стояти біля нього. Це стосується не тільки громадських організацій. Цілком можливий і, наприклад, плакат "Ми однокурсники Ігоря Індила, вимагаємо покарати його вбивць".

Зараз поясню чому. Прапор чи банер для організації - це як ім’я для людини. От, наприклад, я все, що пишу, підписую своїм ім’ям. Якщо розповсюдити листівку і підписати її "Небайдужа патріотична громадськість" - це буде те саме, що аноніми в ЖЖ. Цією "громадськістю" може бути одна людина, що діє з будь-яких міркувань.

Отже, всі під своєю символікою. Ті, у кого протилежні ідеологічні погляди, мають стояти на відстані один від одного, щоб ті, проти кого вони разом виступають, не спровокували їх на сутичку між собою і не зірвали тим акцію. Але проводити її одночасно. Бо, реально ж, є акції і події, які стосуються всіх.

І ніякий це не піар на смерті. Якщо журналіст, наприклад, робить офіційний запит в міліцію чи прокуратуру, він при цьому має назвати своє ім’я і назву ЗМІ. Хіба він при цьому піариться на смерті?
Якщо ж не використовувати символіку, рано чи пізно знайдеться негідник, який скаже, що це він привів усіх цих людей, і візьме за це чималенькі гроші. Ви їх, цих грошей, навіть не побачите, а вам потім скажуть, що акція була проплаченою. Ви щиро обуритесь - а опоненти будуть не зовсім неправі. Хіба приємно бути використаними втемну, як лохи? Отож бо й воно.





Момент другий. Нас часто звинувачують у підриві авторитету міліції, в огульному звинуваченні всієї міліції, у лавах якої є й порядні люди, і т.д.

На це відповім просто. Я не проти міліції як такої. Вона була, є і буде за будь-якої влади і будь-якого державного устрою.
Більше того, я за підняття іміджу міліції у суспільстві. І наіть знаю, як просто це можна зробити:
по-перше, показово, із розголосом покарати міліціонерів, упійманих на серйозних зловживаннях (наприклад, на побитті затриманих).
По-друге, звільнити або перевести на іншу роботу упійманих на регулярній брехні.
По-третє, розпіарити на всю державу гарні вчинки міліціонерів, які вони, безсумнівно, роблять, але про це мало знають. І все б змінилося.
Думаю, що проти цього жодна нормальна людина не заперечить, адже за таких розкладів менти, не винні або хоча б не впіймані на зловживаннях, не постраждають.

Це те, що можна зробити зараз і швидко. А на майбутнє - справді, забагато у нас міліції. Я б скоротила їхню кількість вчетверо (це складно, бо доведеться подбати про працевлаштування звільнених), залишила б кращих і підняла б їм учетверо зарплату. Але за найменші зловживання виганяла б з роботи без права працювати у силових структурах. Тоді вони б трималися за місце і працювали чесно.

А взагалі, чого вони хочуть, якщо навіть під час цієї акції вони - ні, нікого не вбили, не побили і навіть не затримали - просто вчергове повелися по-хамськи. Коли відтіснили журналістів і закрили ворота. Це ще можна було б пробачити рядовим ментам, бо для них журналісти, скоріше за все, просто натовп, який тисне на ворота. Але там було присутнє усе керівництво, і вони не розпорядилися, щоб пропустили усіх фотокорів і операторів.
Це не злочин, ні. Просто ще один хамський вчинок на шкоду іміджу.

**************************************************************
**************************************************************





ДОДАТКИ - ЗАЯВИ І ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ АКЦІЇ

1. ФРАНЦІЯ! ГРЕЦІЯ! УКРАЇНА?

Шокуюча смерть 19-річного Ігоря Індило від рук катів у погонах ще раз продемонструвала незахищеність громадян перед «правоохоронцями». Ми звикли до того, що сьогодні органи правопорядку радше
асоціюються з організованими злочинними угрупуваннями, але часто сприймаємо це як даність.
Проте цей випадок демонструє всю цинічну жорстокість репресивної системи та окремих її представників.
І, нажаль, варто визнати, що такі випадки не поодинокі. Судячи з усього, хлопця вбили просто з необачності. Поліцаї просто загралися у катування та не змогли вчасно зупинитися.

Сьогоднішню службу Міністерства внутрішніх справ України по суті не можна називати міліцією. Міліція - це добровільне народне ополчення, яке слідкує за дотриманням порядку та обороняє жителів від внутрішньої небезпеки. Загони робітничої міліції у часи громадянської війни на території України слугували воєнізованими формуваннями новостворених органів народної самоорганізації - рад. Сьогоднішню ж «міліцію» можна порівняти хіба що з царськими жандармами. Для таких існує краще ім'я - поліція, а її представники - справжні поліцаї. Поліція захищає не інтереси народу, а інтереси держави та її владної верхівки, всупереч інтересам простих громадян.

Проте не варто вважати, що в українській міліції працюють одні лише злодії, кати та фашисти. Безумовно, там є і справжні віддані справі дотримання порядку люди. Але потрапивши в систему, засновану на культі сили, приниженні людської гідності та авторитаризмі, вони просто не мають змоги реалізувати своє покликання. Цих людей «ламають», в іншому ж випадку їм доводиться йти всупереч своїх переконань або йти з міліції взагалі. Ми знаємо, на якій стороні барикад опиняться такі люди у вирішальний момент.

Авторитарна профашистська влада «закручує гайки». Законопроект №2450 фактично ліквідує право на мирні зібрання. Він був прийнятий Верховною Радою у першому читанні 03.06.2009 і зараз після «доопрацювання» має стати на голосування вдруге. Ми бачимо, що в плані обмеження прав і свобод людини колишня влада і теперішня солідарні. Всі політичні партії в сучасній Україні слугують інтересам своїх спонсорів, а не виборців, не кажучи вже про народ взагалі. Тому «помаранчеві» і «біло-блакитні», «націоналісти» і «комуністи» де факто проводять одну й ту ж політику, довіряти їм не варто.

Те, що сьогоднішня ситуація характеризується високим рівнем міліцейського насильства є тільки одним з симптомів хвороби. Корупція, здирництво, рекет - це все притаманне цій системі і є її невід'ємним атрибутом. Ми закликаємо вшанувати пам'ять жертв поліцейського безладу і особисто Ігоря, та спробувати не допустити таких трагедій в майбутньому. Ми закликаємо створювати місцеві комітети самоорганізації населення, ради, бойові профспілки, загони народної дружини самозахисту. Необхідно, аби кожен чиновник і міліціонер відчував свою персональну відповідальність за свої дії та знав, що може бути справедливо покараний народним судом. Ні -диктатурі та безкарності злочинців, так - народній солідарності.

Коли у Франції поліцейські вбили двох хлопців з робітничих окраїн, то горіли дорогі автомобілі та поліцейські дільниці. Коли у Греції поліцейський вбив підлітка, то по всій Елладі ширився справжній «грецький вогонь». Історія України має багато видатних сторінок народних бунтів. Чи прийшов край народному терпінню, чи стане Україна наступною після Франції і Греції?






2. «Мирна акція проти твердих підлог в українській міліції» або влаштовуємо їм другу Грецію
ДЛЯ НЕГАЙНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ!

Всеукраїнський попереджувальний захід з приводу вбивства 19-ти річного студента.
У вівторок, 1 червня громадськість розпочне загальнонаціональну акцію протесту проти свавілля вітчизняних міліціонерів, які катують та вбивають людей в Україні. Прості люди та громадські активісти по всій Україні проведуть в цей день пікети проти "твердих підлог" в українській міліції.
Конституція України забороняє катування, заборонена і смертна кара. Проте будь-який візит людини в міліцію може завершитись трагічно.

Люди, які перебувають в міліційних застінках отримують тяжкі тілесні ушкодження, отримують черепно-мозкові травми, або загадково стають інвалідами; або отримують "гематому прямої кішки" від дубінки ПР-73 як Тамаз Кардава в Шевченківському райвідділі в 2008; або гинуть при загадкових обставинах, як загинув 25 травня 2010 студент Ігор Індило.

«Ми не знаємо, чому він стрибнув з вікна на четвертому поверсі», «гадки не маємо хто пробив йому голову», «пальцем не чіпали його нирки і печінку», «пісяє кров'ю? Може хворий?», «упав на підлогу і убився, чому - спитайте в нього». Усі ці дешеві «відмазки» українських міліціянтів наша прокуратура визнає як серйозні правові підстави для відмов у порушенні кримінального переслідування тих, хто «приймав» наших співгромадян живими і здоровими, а випускав - хворими чи мертвими.

Оскільки міліція, як завжди, «не винувата», то це означає, що винуваті стіни, підлога, взуття та меблі в міліційних приміщеннях та на міліційних ногах. Відтак ми, українські громадяни, виходимо 01 червня 2010 року о 10 годині ранку під стіни Шевченківського Гуантанамо-Бей та під інші райвідділи у м. Києві і по всій Україні, аби вимагати, щоб "перевертені в погонах" були звільнені з лав міліції, проти них були порушені кримінальні справи за їх злодіяння, ці справи були розслідувані і кінець-кінцем передані до суду. Ми вимагаємо, щоби перевертні в погонах понесли заслужене покарання! Адже згідно до рішень Європейського суду з прав людини, саме держава зобов'язана гарантувати повну та беззастережну безпеку кожного, чия свобода навіть на мить обмежена державою. Ми не віримо в те, що Міліція не має відношення до загадкових смертей в її службових приміщеннях. Ми вимагаємо прозорого та справедливого розслідування кожного випадку катувань та принижень співгромадян в офіційних державних установах.
Ми будемо виходити на вулиці знову і знову аж доки нам не дадуть іншу міліцію, або принаймні не наведуть порядок в цій!

Увага! Акція 01 червня є неполітичною та не пов'язана з жодною громадською організацією, жодним формальним, чи неформальним рухом. Організатори акції не використовуватимуть жодної символіки об'єднань громадян, жодних політичних гасел. Якщо нас підтримують політики - вони знають, що і де вони мають робити.
Час та місце: о 10.00 біля Шевченківського відділку МВС за адресою: Герцена, 9 (ст.м.Лук'янівська)
Контакти: 050-947-5564 Олег E-mail: oleg_probono@hotmail.com







3. В.Ф. ЯНУКОВИЧУ Президентові України
В.М. ЛИТВИНУ Голові Верховної Ради України
О.І. МЕДВЕДЬКУ Генеральному Прокурору України
А.В. МОГИЛЬОВУ Міністру внутрішніх справ України

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН
НЕ ХОЧЕМО ПАДАТИ - НЕ ХОЧЕМО ВМИРАТИ!


Прості люди та громадські активісти проводять всій Україні пікети проти твердих підлог в українській міліції
Конституція України забороняє катування, заборонена і смертна кара. Проте будь-який візит людини в міліцію може завершитись трагедією.
Люди, які перебувають в міліційних застінках, викидаються з вікон, як мешканець Шаргорода Ю.Кульбачук; або отримують тяжкі тілесні ушкодження, як мешканець Вінниці Юрій Заболотний: або загадково стають майже інвалідами, як мешканець Шаргорода Анатолій Кулик: або отримують важкі побої, як Кіровоградський підліток Бондар Андрій, або отримують смертельну черепно-мозкову травму, як вінничанин Олександр Оніщенко; або гинуть при загадкових обставинах, як студент Ігор Індило.

«Ми не знаємо, чому він стрибнув з вікна на четвертому поверсі», «гадки не маємо хто пробив йому голову», «пальцем не чіпали його нирки і печінку», «пісяє кров'ю? Може хворий?», «упав на підлогу і убився, чому - спитайте в нього». Усі ці дешеві «відмазки» українських міліціянтів наша прокуратура визнає як серйозні правові підстави для відмов у порушенні кримінального переслідування тих, хто «приймав» наших співгромадян живими і здоровими, а випускав - хворими чи мертвими.

Оскільки міліція, як завжди, «не винна», то це означає, що винні стіни, підлога, взуття та меблі в міліційних приміщеннях та на міліційних ногах. Відтак ми, українські громадяни, вийшли 1 червня 2010 року о 10 годині по всій країні, аби вимагати, щоб кожен нелюд в погонах, причетний до фактів катування людей, бачив небо України через грати! Ми не віримо в те. що міліція не має відношення до загадкових смертей в її службових приміщеннях. Ми вимагаємо прозорого та справедливого розслідування кожного випадку катувань та принижень співгромадян в офіційних державних установах.

Ми вимагаємо!
1. Звільнення всього керівництва Шевченківского ГУ МВС в місті Києві, що знаходиться за адресою в. Герцена 9. Ці люди не мають права носити погони!
2. Створення Тимчасової слідчої комісії ВРУ для розслідування вказаних в цьому зверненні фактів.
3. У найближчий тиждень оприлюднити через ЗМІ результати розслідувань вбивства Ігора Індило та інших злочинів, згаданих в цьому зверненні.
Ми будемо виходити на вулиці ще і ще, поки не буде покарано кожного вбивцю або ката у формі "правоохоронця".
Наголошуємо, що акція 1 червня є неполітичною та не пов'язана з жодною політичною партією, жодним формальним чи неформальним рухом. Організатори акції не використовують жодної символіки об'єднань громадян, жодних політичних гасел. Якщо нас підтримують політики - вони знають, що і де вони мають робити.





4. ГЕТЬ «ТУПІ ПРЕДМЕТИ» З МВС!

Декілька тижнів тому в Шевченківському РУВС був убитий студент Ігор Індило. Ігор загинув через катування, а єдиною причиною вірогідно було те, що він не побоявся заявляти міліції про незаконність її дій. За висновками судмедекспертизи студент загинув від ударів тупим предметом по голові. Міліція заявляє, що він був п’яний і загинув від того, що декілька разів упав сам…

НАСТУПНИМ УБИТИМ МОЖЕ СТАТИ КОЖЕН З НАС!

ГЕТЬ «ТУПІ ПРЕДМЕТИ» З МВС!

Геть міліціонерів, що кришують наркоторгівлю та переслідують громадських активістів в Ніжині!

Геть кіровоградських ментів, що п’яні нападають на дискотеках, а потім катують неповнолітніх!

Геть замовних катів, що з політичних причин переслідують Олексія Макарова в Одесі!

Геть «правоохоронців», що гвалтують жінок, як це сталося в Маріуополі!

Геть «спорстменів» у погонах, що п’яні убили власника нічного клубу в Сімферополі!

ІНФОРМУЙТЕ ПРО ВІДОМІ ВАМ ВИПАДКИ ТА СВАВІЛЛЯ ЗВІРІВ У ПОГОНАХ:

ZULU.SIERRA.KILO@GMAIL.COM WWW.ACAB.IN.UA

**********************************************************
**********************************************************
І в якості бонусу - я з начальником центру зв’язків з громадськістю МВС України у м.Києві Володимиром Поліщуком. Він сказав, що оскільки ми з ним давні опоненти і маємо історію довгих "теплих" стосунків (хто не знає, я постійно звинувачую керовану ним структуру у надмірній правдивості повідомлень :), треба сфотографуватися на згадку :)
Tags: акції, бєспрєдєл, мєнти, свобода, студенти, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 67 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →