Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Обіцяне інтерв'ю Корчинського

Нарешті дійшли руки викласти в ЖЖ моє інтерв'ю з Дмитром Корчинським.

Дмитро Корчинський: «Тільки боягузи сплачують борги»

Його називають провокатором – традиційно і небезпідставно. Називають і більш образливими епітетами. Більшість із тих, що мали з ним справу, включно із відомими політичними, громадськими і церковними діячами, доброго слова про нього не скажуть. Але потужний інтелект, нестандартність мислення, рішучість і завзятість цієї людини заслуговують на повагу.

З Дмитром Корчинським, лідером партії «Братство», ми зустрілися у квартирі на бульварі Шевченка. У кімнаті – велике зображення архангела Михаїла з гранатометом, багато ікон і різної за спрямуванням літератури. «У нас нема офісу як такого. Це більше гуртожиток», – пояснив Дмитро Олександрович.

«Крім збройного опору, нічого більше не існує»


– Юридично «Братство» - це політична партія. А насправді що - релігійна секта, гурток «оксамитових» терористів, клуб екстремалів, творча майстерня?

– Це більше творча лабораторія. Нам хочеться сформувати спільноту (безумовно, релігійну), яка могла б знайти форми спротиву системі і можливість бути незалежною від неї. Ясно, як це потрібно було робити 50 років тому, ясно, як це роблять сьогодні в Афганістані чи в Південному Лівані. А як це робити тут і зараз, ще неясно. Ми намагаємось ці форми знайти, вгадати. І ставимо ряд експериментів на собі.

19 липня 2004 р. До ЦВК – на БТРі!

– І які ж тенденції перемагають у ваших пошуках?


– Ну, розумієте, крім збройного опору, насправді нічого більше не існує. Раніше будь-яка революційна чи контрсистемна спільнота так чи інакше була потрібна суспільству – тому що саме через ці спільноти, через революції суспільство вирішувало свої проблеми (соціальні проблеми, проблему свободи, інновацій і так далі). А зараз цивілізація саморозвивається, і видатні особистості, революційні пориви, революційні спільноти непотрібні, вони неконструктивно дестабілізують систему. І це означає, що наша публіка може себе нав’язати суспільству тільки через насильство, як це роблять релігійні ісламські спільноти.
Ми зараз тут в Україні дуже багато розмовляємо. З єдиною метою – за кількістю слів приховати від себе необхідність переходити до політичного насильства. Тому що боїмося. Але сподіваюся, що із цього словесного киселю, який ми тут розводимо, із нереалізованих бажань, із марнославства нашого, із релігійної практики – у цьому словесному болоті зародяться мухи, нові українські мухи, і щось таке почне відбуватися.

– Ви казали, що ідеї народжуються між головами, а вірші – між серцями. Ваші піар-креативи – такі, як автобус, задекорований під крейсер «Аврора» на 7 листопада – як вони виникають? Скільки людей бере участь у мозковому штурмі?

– Чоловік десять. Це відбувається у формі вільного обговорення. Ми взагалі існуємо в інформаційному просторі тільки за рахунок скандалів, тому що інших форм доступу у нас не існує. Тому весь час доводиться що-небудь вигадувати.

7 листопада 2005 р. "Крейсер «Аврора» як символ революції

«Політики кращі за своїх виборців»


– Чи має політик у своїй політичній діяльності керуватися тими ж моральними принципами, що й порядна людина в житті? Скажімо, взявши у кума гроші на передвиборчу агітацію, - чи мусить він їх віддавати чи, навпаки, посадити кума в тюрму?

– Політики, як правило, дотримуються рівно таких стандартів, які є в суспільстві. Що в суспільстві один одного кидають куми, що в політиці. Що прості люди крадуть, де тільки можна, що політики. І я не вважаю, що наші політики гірші за своїх виборців. Вони точно такі самі. А часто навіть і ліпші. Я звернув увагу, що людей сміливих, ризикованих серед політиків і «бариг» – тих, кому є що втрачати – більше, ніж серед людей простих, яким втрачати нема чого.
На початку дев’яностих вдавалося «забивати буржуїв в стійло», вони платили. Але для цього потрібні були спеціальні зусилля. Тобто їх потрібно було лякати, вивозити в ліс, загрожувати їхнім родичам – тільки після цього вони починали платити. А прості люди плотять так, їх навіть не потрібно лякати. Я навіть скажу непопулярну думку, що в цілому людська якість політиків і буржуїв вища, ніж якість плебсу. До якого я себе відношу.

– Це Ви даремно… Але все ж таки, чи треба виконувати зобов’язання перед кумом, якщо це за рахунок країни?

– Ну, а навіщо їх виконувати, свої зобов’язання перед кумами, я не можу зрозуміти. Взагалі, якщо уявити собі ідеальну систему, то, безумовно, потрібно бути чесним. Але в ситуації, де йде змагання, хто кого перший кине – безумовно, ти маєш кидати першим.
От зараз багато претензій до Мороза. Але хто їх пред’являє? Схимники, молитвеники, постники, аскети? Ні. Пред’являють їх йому точно такі самі кидали, як і він. Тобто, в реальній ситуації, безумовно, ніяких зобов’язань не потрібно дотримуватися, тому що тоді ти будеш проявляти власну слабкість. Тільки боягузи сплачують борги.

«Ссучена» Верховна Рада гірша, ніж «воровская»


– Досвід свідчить, що більше за всіх обіцяють ті, хто не збирається давати нічого. До них і йдуть люди. А якщо політик обіцятиме тільки те, що реально можна дати людям, він загубиться на тлі інших і за нього ніхто не голосуватиме. Що ж робити чесному політику?

– Чесний політик – це оксюморон (поєднання непоєднуваного, наприклад, «гаряча крига» – прим. авт.). Безумовно, чесний політик, замість того, щоб збирати гроші на заставний фонд, повинен їхати в село, брати там торбу аміачної селітри (далі Д.Корчинський докладно розповідає рецепт виготовлення саморобної вибухівки – прим. авт.) …і робити чесну політику за допомогою цих матеріалів, а не за допомогою піар-ходів, виступів по телебаченню і так далі. Тому що бути чесним у політиці неможливо і безсенсово.

– Ви оголосили, що формуватимете виборчі списки «Братства» з ув’язнених, арештантів СІЗО і тих, що перебувають у розшуку. Уявіть собі, що ви дали політичний старт якійсь справді неординарній особистості, але зеку. Він пішов далеко і високо. Але чи не буде сорому Вам і шкоди Україні, якщо її асоціюватимуть з такими людьми?

– По-перше, людей, які мали проблеми із законодавством, у Верховній Раді багато. По-друге, соромно, безумовно, не буде. Тому що поштовх цій людині дам не я, а виборці. Якщо користуватися блатною термінологією, то виборці обирають «ссучених». А ми хотіли б просунути у Верховну Раду тих людей, які живуть за правильними поняттями, «воров в законе». Тому що ми знаємо, що «ссученные зоны» гірші, ніж «воровские». У «воровських» більше справедливості. І «ссучена» Верховна Рада, безумовно, гірша, ніж «воровская». Пари нормальних людей, які б жили «по понятиям», там би не завадило.

– Як відрізнити тих, хто порушують закон від слабкості (наприклад, сп’яну щось накоїли) від тих, хто порушує його від надмірної сили?

– Вони і так відрізняються, як чорне від білого. Це й так видно, хто є хто – по тому, як людина сидить, як себе поводить. Якщо говорити відверто, то ті люди, котрі знаходяться «над» законом, вони й не повинні, на мій погляд, брати участь у системі.

– Ваш прогноз на результати виборів і склад можливої коаліції?

– Все буде залежати від того, чи зможе Юля набрати 150 депутатських місць. Якщо вона набере 150 або більше, Верховна Рада не буде функціонувати. Якщо вона набере менше, то буде спроба створення коаліції «регіонів» і «Нашої України». Я вважаю, що на етапі утворення уряду вони дуже сильно перегризуться. Тобто питання стоїть таким чином: чи ця Верховна Рада не зможе почати свою роботу, чи вона розвалиться місяців через три після початку своєї роботи.

Гумова жінка з секс-шопу як символ демократії

«Повстання мас закінчилося»

– При тоталітарному режимі тому, хто мріє про владу, краще виглядати кумедним, щоб його не злякалися передчасно і не знищили. Так колись політбюро помирилося на кандидатурі Хрущова. Чи працює ця схема в сучасних умовах?

– По-перше, алгоритму успіху не існує. Він раніше існував. Раніше, якщо ти був самий сміливий, найбільш вірний государю, першим піднімався в атаку, то це означало, що тобі дадуть дворянство і тебе будуть просувати по службі. Або якщо ти будеш найбільш підлий, зумієш за хабарі вибити собі можливість постачання армії якимись попсованими шинелями, то ти будеш великим буржуєм, і твої діти будуть уже меценатами. А зараз нагорі – випадкові люди. Сміливіші за них лежать у землі або сидять у тюрмі. Підліші приходять до них з податковими перевірками. А ці люди – їм от просто якось поталанило з сім’єю, поталанило опинитися в потрібному місці в потрібний час. Це непогані люди, але це люди переважно середні. Для того, щоб спробувати вскочити в їхнє число, потрібно бути зрозумілим і прогнозованим. А якщо ти дозволяєш собі «вистьобуватись», якісь «метания», «сомнения», якщо ти здатен захоплюватися абстракціями, то ніякого життєвого успіху не матимеш.

– Для того, щоб знайти людей, Вам доводиться вести «Живий журнал», залучати волонтерів з Росії… Що, кляті 50 гривень, які почали платити студентам за участь у мітингах, дійсно знищили ціле розкішне покоління – перше покоління, позбавлене генетичного сталінського страху? Тепер що людям не пропонуй, хоч революцію, вони спитають: а скільки ви мені за це заплатите?

– Ні, причина в тому, що повстання мас закінчилося. Зараз скрізь мало людей. У «Хезболлі» пара сот чоловік насправді. Лічені одиниці ведуть реальну війну в Іраці. Тобто всі організації невеликі. Коли в Європі вдається стягувати кілька тисяч людей для антиглобалістських акцій, вони стягуються сотнями організацій.
Щодо якихось видатних якостей молоді, яка могла б після помаранчевого Майдану щось робити, - я сумніваюсь. Ця молодь не боїться, тому що її ніхто по-справжньому не лякав. А залякати їх дуже легко. Не є сміливими люди, яких не лякали. Сміливі – це ті, які зуміли перебороти страх. А у них іще страху не було.
Українці формувалися як нація найманців. Українське козацтво – це були люди, які за гроші наймалися на війну. Чому не була утворена держава Богданом Хмельницьким? Бо якби він оголосив про створення держави, до нього прийшла б вся ця публіка, всі ці сто тисяч реєстру і сказали б: чудово, тепер ти будеш нам платити? Потрібно було постійно шукати сюзерена, який здатен був оплачувати війну і людей, які хотіли воювати, але не хотіли працювати. Якщо не польський король, то російський. А може, турецький султан. А може, шведи. Але навіть тодішні найманці розуміли, що краще воювати не за зарплату, а за здобич. Оця от публіка, яка у нас звикла виходити на мітинги за 50 гривень, – можливо, в цьому середовищі знайдуться люди, які коли-небудь собі скажуть, що здобичі можна взяти більше. Тобто виходити на власний страх і ризик, не за зарплату, а за здобич. Ми намагаємося працювати з такими людьми.

«Братчики» під час молитви

«Дехто загине, дехто сяде в тюрму»

– Серед членів «Братства» багато творчих, талановитих людей. Яким Ви бачите майбутнє хлопців і дівчат, які поруч з Вами?

– Дехто загине, дехто сяде в тюрму. Якщо поталанить, дехто загине мученицькою смертю. Якщо не поталанить, то випадково.

– Даруйте, а по ночах не снитимуться? Совість не замучить? Я розумію, що вони дорослі і роблять це добровільно, але ж Ви їхній ідейний провідник…

– А що може чекати щирих і безкомпромісних людей, які захоплюються великими абстракціями? Ну, можна сподіватися на якусь перемогу ближчим часом, але думаю, що більш вірогідний варіант саме цей. В «Братство» і приходять люди на запах смерті. А не на запах грошей, не на запах успіху. Якщо молодій людині хочеться успіху, вона йде на юридичний факультет.

– А що робити молодій людині, якщо вона захопилася абстракцією, чи ідеєю, байдуже якою…

– Їхати в колгосп, вкрасти мішок аміачної селітри…

Спілкувалася Олена БІЛОЗЕРСЬКА
Фото (крім "Аврори") і малюнок автора
14.09.2007

("Украинские Итоги", 2007, жовтень)
ДОВІДКА

Корчинський Дмитро Олександрович – український політичний діяч, публіцист. Лідер партії «Братство».
Народився 22 січня 1964 р. у м. Києві. У кінці 80-х – активний учасник антирадянських об’єднань. У 1991-1997 рр. – голова (провідник) УНА-УНСО. Учасник збройних конфліктів у Придністров’ї, Абхазії, Чечні.
У 2001-2004 рр. – ведучий телепрограм «Рrо еt contra» (канал «ТЕТ»), «Подвійний доказ» та «Проте» (канал «1+1»)
Неодноразово балотувався до Верховної Ради, у 2004 р. – кандидат в Президенти України.
Автор книг: «Війна у натовпі», «Філософія смути», «Революція от кутюр».
Має дружину Оксану і 17-річного сина Данила.

Автограф Д.Корчинського для читачів журналу. Познущався і тут :)

Tags: корчинський, інтерв’ю
Subscribe

  • Два роки тому ми були в НАТО

    Зробила серію графічних малюнків (папір, гелева ручка) про те, як ми з дівчатами з Жіночого ветеранського руху два роки тому подорожували до…

  • Чому потрібно підтримувати Стерненка?

    Зараз покажу трохи сьогоднішніх фото з акції на підтримку Стерненка - переважно це плакатики, зняті згори, з парапету. Все пройшло несподівано…

  • Стерненко. Протести (ФОТО, ВІДЕО)

    І знову мені довелося порушити самоізоляцію - заради акції на підтримку Стерненка. На такі акції треба ходити, бо спочатку Стерненко, далі ми.…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 23 comments

  • Два роки тому ми були в НАТО

    Зробила серію графічних малюнків (папір, гелева ручка) про те, як ми з дівчатами з Жіночого ветеранського руху два роки тому подорожували до…

  • Чому потрібно підтримувати Стерненка?

    Зараз покажу трохи сьогоднішніх фото з акції на підтримку Стерненка - переважно це плакатики, зняті згори, з парапету. Все пройшло несподівано…

  • Стерненко. Протести (ФОТО, ВІДЕО)

    І знову мені довелося порушити самоізоляцію - заради акції на підтримку Стерненка. На такі акції треба ходити, бо спочатку Стерненко, далі ми.…