Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Прес-конференція «терористів», переслідуваних за димові атаки, таки відбулася




Я побоювалась, що хлопців пов’яжуть на підході – анонс же розповсюджувався відкрито.
Тим не менш, сьогодні, 16 лютого, у прес-центрі Української інформаційної служби (Ярославів вал, 9) відбулася прес-конференція на тему: "Переслідування громадських активістів у період виборчої кампанії". У ній взяли участь Богдан Тицький, Олексій Макаров, Дмитро Білоус і Анна Рожкова. Трьох із них затримували у ході розслідування «димових акцій» - закидання димовими шашками київської мерії 21 січня і однієї з виборчих дільниць 7 лютого.

Головний захист від затримання – журналісти – прийшли із запізненням – не інакше, були на прес-конференції Ющенка. Тому спочатку хлопці по одному давали тим, що вже прийшли, інтерв’ю, а потім, коли журналістів зібралося більше, розсілися за столом і почали розповідь.



Щоб не робити за вас вижимки і висновки, викладу розшифровку того, що казали учасники прес-конференції, а також фотосесію з неї. Захопилася і зробила дуже багато кадрів – обличчя у них таки неординарні…



Богдан ТИЦЬКИЙ, активіст «Чорного комітету»:
Цієї зими у Києві склалася катастрофічна ситуація з комунальними службами. Лід не прибирався, тисячі народу падали на вулицях, отримували каліцтва і травми. Київська влада не прибирала вулиць і не покращувала якість громадського транспорту. Близько року тому відбулося подорожчання проїзду, це все робилося під обіцянку покращення якості перевезення і відкриття нових станцій метрополітену. Нічого цього не відбулося, а якість лише погіршилась. Зараз вона катастрофічна.



21 січня громадська ініціатива «Чорний комітет» спільно з «Автономним спротивом» провела ненасильницьку акцію під стінами КМДА, в ході якої було використано димові шашки і розкидано листівки, в яких розглядалася ця ситуація. Акція мала ненасильницький характер, від неї не постраждала жодна людина і комунальна власність. Але після цього почалися масові репресії проти громадських активістів міста Києва. Людей забирали просто посеред ночі з дому, підроблювали документи про їхнє затримання, вилучали їхні особисті речі (досі ніхто не повернув). Було закрито сайт «Чорного комітету» - через вигадане звинувачення, що нібито там були розміщені матеріали терористичного характеру. Якщо йти за цією логікою, то можна закрити будь-який інформаційний портал. В Україні починає впроваджуватися цензура. Про деякі речі можна говорити, а про деякі ні, і на це видають дозвіл наші правоохоронні органи. Вони не виконують своїх прямих функцій, бо переслідують громадських активістів, які просто хочуть нормального життя людей у місті, а не жити у стайні, як вимагає київська влада.



За 500 метрів від центрального відділку СБУ відбувається низка рейдерських захоплень, весь Київ переповнений захопленням земель та рейдерськими забудовами, але правоохоронні органи цим не займаються, а переслідують студентів, громадських активістів і просто людей, які опинилися не в той час не в тому місці. Тиснуть на їхніх родичів, б’ють, погрожують, в т.ч. виключенням з університету. Вимагають зізнання у вигаданих ними ж злочинах.

Крім громадських активістів, які більш чи менш причетні до цієї акції, були затримані просто сусіди і родичі цих людей. Представники правоохоронних органів тиснули на всіх затриманих, щоб вони цю справу далі не продовжували.
Мені телефонують представники правоохоронних органів і у брутальній формі, з використанням нецензурної лексики запрошують на зустріч, а коли я питаю про причину, вони говорять: «Про причину взнаєш на місці. Кидай все, їдь зараз».



Олексій МАКАРОВ:
Ко мне домой в 11 часов вечера ворвались, буквально выломав дверь, сотрудники милиции, забрали меня и Анну и отвезли в отделение милиции, где меня избили, забрали мои личные вещи, которые до сих поры не были возвращены. У меня дома был произведен обыск без каких-либо ордеров или понятых.
Большую часть своей жизни я прожил в РФ. Это полицейское государство, которое оказывает чудовищные репрессии в отношении собственных граждан. Молодежная политика в РФ практически находится под запретом, гражданские активисты, которые пытаются влиять на судьбу страны, проводить какие-то интересные акции, как правило, через какое-то время оказываются в тюрьме. К сожалению, правоохранительные органы в Украине начинают бороться с молодежной политикой. Но среди гражданских активистов в Украине нет террористов, нет экстремистов, есть просто молодежь, которая хочет влиять на судьбу страны. Да, пусть это происходит в довольно-таки нестандартной форме, с помощью ярких акций, но это никоим образом не угрожает ни основам государства, это не является каким-то жестким нарушением закона, это просто нестандартные методы выражения собственного мнения по тем или иным вопросам.


Журналісти; симпатичний фотокор

Когда меня приводят в отделение милиции и говорят, что дело о том, что КГГА закидали дымовыми шашками, находится под личным контролем каких-то генералов – причем, я там не был, я просто интересуюсь деятельностью молодежных политических движений – то меня лично это приводит в ужас. Почему генералы не интересуются бандитскими нападениями и грабежами, а интересуются молодежными политическими движениями? Это чудовищно, так не должно быть… Если государство начинает бояться молодежной политики настолько, что на нее начинают оказываться такие меры давления, к сожалению, можно говорить о признаках полицейского государства.
На всем постсоветском пространстве Украина все-таки демонстрирует образцы демократии и уважения прав человека. Ни в коем случае украинское государство не должно становиться полицейским.

Пізніше, відповідаючи на питання журналіста, Олексій додав: «По факту моего незаконного задержания, избиения и изъятия у меня личных вещей я уже написал жалобу в Генпрокуратуру, сейчас она находится на рассмотрении».



Дмитро БІЛОУС:
Я звичайний пересічний студент, не належу ні до яких організацій, тим більше, терористичних, екстремістських. В той день, 21 січня, коли представники молодіжних організацій проводили, як сказав Олексій, неординарну акцію під стінами КМДА з використанням піротехніки, я йшов з аптеки, що біля Оперного театру, зайшов у фастфуд, що на метро Театральна, попити чайку, і якраз там підвернувся під руку представникам правоохоронних органів, які шукали осіб, причетних до цього нападу. Я пред’явив їм студентський квиток, вони переписали мої дані і сказали, що шукають цих осіб, які мають ховатися десь недалеко. Все-таки «Театральна» - найближче метро від КМДА.



Я приймав участь у легальній санкціонованій акції за кілька тижнів до того. Це зіграло свою рокову роль у тому, що я опинився у колі осіб, до кого правоохоронні органи застосували ці репресії. У середу 26 січня до мене додому прийшли представники правоохоронних органів, без ніякого ордеру, сказали, що мені треба проїхати з ними, що я є єдиною особою, яка підозрюється у скоєнні цієї дії, і що мені треба пояснити, що мене там не було. Мені показували фотографії, дуже розпливчаті, нечіткі, де людина приблизно моєї статури біжить від будинку КМДА. Мені сказали, що ця справа перебуває під контролем МВС, і її треба до завтрашнього дня закрити, інакше проти мене буде порушена кримінальна справа, і я буду доводити на суді, що мене там не було.



Після ряду шантажу і погроз (мене замість дозволених законом трьох годин тримали вісім годин) - три дні в СІЗО з туберкульозними особами кримінальної поведінки, мене виключать з університету, на мене буде відкрито кримінальну справу тощо, - мені запропонували альтернативу. Все, що я повинен зробити – це визнати свою участь в адміністративному правопорушенні і заплатити штраф 51 гривню. Мені довелося взяти на себе вину за те, чого я не робив.

Я заплатив цей штраф і думав, що проблеми закінчились. Але потім працівники правоохоронних органів шантажували моїх батьків, вони приїздили до них і казали, що я належу до підпільної терористичної організації, що за це дають до 9 років ув’язнення, і я ще маю до них під’їхати і розказати, що я до цієї організації не належу.



Анна РОЖКОВА:
Алексея и меня незаконно задержали на съемной квартире Алексея. Без всяческих документов о задержании нас отвезли в Шевченковское РОВД, нас провели через дежурную часть, не записывая времени нашего поступления в отделение. Меня продержали там до следующего дня, до начала пятого вечера. Я была морально унижена нецензурными словами, меня занесли во всем известную базу, якобы для установления моей личности, хотя при задержании я сразу же предъявила паспорт.

Утром следующего дня один из сотрудников милиции, показывая мне вещи, изъятые у Алексея, задал мне вопрос, знаю ли я, что это. Когда я ответила, что это вижу первый раз, я получила по голове два раза. Это все сопровождалось нецензурными выражениями. Когда меня выпустили, я узнала, что в журнале дежурств было записано время, когда меня выпустили – около полдвенадцатого ночи, на самом деле я была отпущена на следующий день в начале пятого.



Мне говорили, что я участник молодежной организации, хотя я не являюсь таковым, говорили, что я присутствовала при акции под КГГА, хотя меня там не было, я показала зачетную книжку, где было четко написано, что я провела целый день в университете на зачетах и экзаменах, но мне все равно продолжали говорить, что я участник, что связана с терроризмом…

После чего меня отпустили и через время мне звонили на мобильный сотрудники СБУ, предлагали встретиться. У меня не получалось – были пересдачи. Один из сотрудников проверял мое расписание – не вру ли я. На время, которое они мне говорили, подъехать в отделение я не подъехала, тоже были пересдачи, это спровоцировало то, что меня на следующей неделе забрали из университета, из кабинета декана. Я не хотела ехать к ним в отделение из-за того, что не было письменного уведомления.
Так как я не могла уже сопротивляться в университете, я предложила им побеседовать на месте. Они сказали: «Нет». Когда меня отвезли в отделение СБУ, передо мной выложили статьи и фотографии с акций. Пытались у меня добиться, знаю ли я людей, которые это писали. Я сказала, что я их видела, но никогда близко не общалась. После чего меня отпустили.



«Будь-які подальші дзвінки, погрози, вимоги та затримання ми розцінюємо як репресії з боку держави проти свободи слова та громадської думки, і як запровадження цензури. Про всі ці випадки будуть повідомлятись ЗМІ, і ця справа піде далі, в прокуратуру і вище», - підсумував Богдан Тицький.

Відео з прес-конференції:

ВидеоНовостиДым под КМДА. Продолжение
Tags: автономний спротив, акції, кмда, макаров, прес-конференція, фото, чорний комітет
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 44 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →