Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Хто гнобить росіян у Севастополі?



(По-русски читать тут)
Вибачте, друзі, що перед Новим роком така серйозна тема - це я на коментар у старому пості відповідала, і побачила, що відповідь тягне на окремий пост.

Закид опонента був стандартний: чому, мовляв не віддаєте... окупували споконвічно російське... гнобите росіян у Криму...

У те, що росіян хтось гнобить, особисто я довго відмовлялася вірити. Всі знають, що не примушують їх у побуті (а в переважній більшості випадків і на роботі) розмовляти українською і носити вишиванки, що книг, друкованої преси і телеканалів російськомовних і просто російських в рази більше, ніж українських. Що тоді може не влаштовувати цих людей? Невже зовсім без причини обурюються? Так же ж не буває.
Звісно, не буває. Знаєте, чому деякі з них почувають себе пригнобленими? Тому, що їх гноблять у Росії. Вони звикли приїздити до Москви, як додому (багато хто і родом звідти, дуже багато хто має в Росії близьких родичів), а тепер зобов'язані реєструватися в триденний термін. Що не так - їх ловлять і беруть у них відбитки пальців. Зрозуміло, що їх це бісить. Хоча Україна тут ні до чого, роздратування зі зрозумілих причин переноситься на неї, у всіх її проявах - від невинного хобі Президента до не менш безневинної і всім зрозумілої таблички українською мовою.
Вони належали до титульного в СРСР етносу - і звикли бути завжди "людьми першого сорту". А тут їх примусили відчути себе "другим" - для Росії вони "хохли"-іноземці, а Україна понавішувала їм своїх табличок. Представники інших етносів (якби Крим, наприклад, був населений переважно білорусами) сприйняли б це як норму. Росіянам важче, але й вони поступово звикнуть.

Зрозумійте, люди: доля у простого смертного така. От жив собі поляк у Польщі. Потім землі, на яких він жив, перейшли до Радянського Союзу. І вчать його діти у школі російську мову. Потім ці землі стали Україною. І вчать його онуки у школі українську мову. А як інакше? Або всією родиною емігрувати до Польщі, або жити собі спокійно, володіти державною мовою і не брати дурного в голову.

Тепер про те, чому ми ніколи не віддамо Крим. Невже є люди, яким це незрозуміло? Ось, наприклад, дуже Росії потрібні Курили? А уявляєте, скільки багата Японія заплатила б, щоб їх повернути? Але не віддають Курили, і правильно роблять. Тільки почни щось віддавати - і держава розвалиться.
Або ось Чечня. Самі проблеми Росії. Причому якщо на Курилах ніхто не гине, то в Чечні і не тільки там гинуть громадяни РФ, часто мирні. Але не відпускають Чечню на волю. Тому що тільки почни когось відпускати.

Те, що кримчани переважно іншої національності, нічого не змінює. Ті ж чеченці, або татари в Татарстані - вони ж не росіяни, і нічого (це я про татар, чеченці як раз "чого" :). Але ж севастопольці не захочуть жити, як у Грозному.

Як вирішити проблему? Ми не можемо примусити Росію інакше до них ставитись і не можемо дозволити їм подвійне громадянство, щоб не давати Росії приводу говорити від їхнього імені.
Значить - тільки показати, що процес незворотній, що Крим до Росії не повернеться.
І ситуація поступово розрядиться. Найбільш непримиренні патріоти Росії емігрують до Росії, вона прийме (не до Москви, звісно). Решта звикнуть. Будуть, звичайно, на кухнях київську владу лаяти - ну, так владу завжди всі лають :)
Tags: крим, севастополь
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 106 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →