З німецького концтабору їх звільнили союзники. І вирушили вони додому, а оскільки йшли через Німеччину, то, звісно, "прибарахлилися". Тягли, хто що міг - що спромігся у німців "сконтрибуцировати" :)
І зупинив їх іноземний військовий загін, і офіцер, що був на чолі, не хотів пускати їх далі з награбованим.
Наш знайомий, ясна річ, обклав його триповерховим матом. Інші колишні в’язні не відстали, і якось прорвалися.
Загін той виявився норвезьким, а офіцер - кронпринцем. Пізніше він став королем Норвегії.
Усе добро у Союзі, ясна річ, відібрали. Але за добром дід не сильно жалкував. Двічі в’язень, радянська людина, над якою кожен двірник, кожна прибиральниця і тим більше міліціонер були начальниками, - він до кінця життя пишався, що обматюкав короля!
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →