Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Я дуже поважаю Леоніда Макаровича за те, що цей хитрий - "між крапельками!" - партноменклатурник відтягнув кровопролиття за державний суверенітет України більше ніж на 20 років. Зробив приблизно те, що зараз робить людство з коронавірусом - розтягує епідемію в часі до винайдення вакцини чи якихось ефективних ліків.

Але все треба робити вчасно.
В тому числі - треба вміти вчасно піти. Щоб залишитися легендою. Щоб тебе з теплом і благоговінням згадували вдячні нащадки. Як могли б згадувати Патріарха Філарета. Як могли б згадувати Леоніда Макаровича Кравчука.

Завжди незручно і якось трохи соромно бачити, як людина в старості продовжує уявляти себе Гравцем, а її просто використовують.

Помер комбат 8-го батальйону УДА "Аратта" Андрій Гергерт, друг Червень...
Рак шлунку.
Боролися довго, збирали спільно кошти, шансів було дуже мало, але вірили і сподівалися, бо він був бійцем і дуже хотів жити.
З кінця 2015 по середину 2016 року наш підрозділ, ОЛПЗ "Вольф" УДА, базувався у Червня в Юріївці. Комбата це дратувало, бо не любив на своїй базі людей, які йому не підпорядковувались. Але терпів. Заради спільної справи.
Було в нас багато спільних з "Араттою" вдалих і зухвалих бойових операцій. Географія - Пищевик і Широкине. Далеко не все було безхмарним, але неабиякі організаторські здібності Гергерта, який забрав свого часу десятьох людей з Донецького на Маріупольський напрямок і розбудував це все у батальйон, визнавали всі.

Він добре розумівся у війні і військовій пропаганді, і не боявся несподіваних рішень, які можуть комусь не сподобатись.

Але все-таки пам'ятаю його - передусім не як воїна, а як абсолютно геніального оповідача різних байок з життя. У ньому, мабуть, помер артист. Так, як розповідав Червень, не вмів більше ніхто.

На цьому фото усі серйозні, але перед цим - було це 4 червня 2016, на командирській нараді у Великомихайлівці - Червень якраз розповідав щось настільки веселе, що сміялися всі, навіть Яна, яка через півроку після страшної аварії ще дуже погано себе почувала. Пам'ятаю, що в тих історіях фігурував покійний Сашко Білий. Зустрілися тепер... Треба буде пошукати, чи не зберігся запис...

Спи спокійно, друже комбат. Дякую за службу. Дякую за славні часи.