April 4th, 2020

Морпіх

Сільвер, герцог Бабах-Тарамський



Сільвер, герцог Бабах-Тарамський. Мав свій власний маєток, власні мисливські угіддя і власну свору собак, у якій верховодив. І потрапив у неволю, чи, сучасною мовою, у пожиттєвий карантин. Важко йому. Мріє поїхати на війну, але вже не поїде, вже у ветеранському статусі...
Морпіх

Обережно, бурулі!



Всі бачили взимку отакі оголошення. Вони ще й досі де-не-де висять.
Огородять місце кіперною стрічкою, під якою раз плюнути пролізти, повісять на ній папірчик "Обережно, падають бурулі!" - і все, заходи вжиті. Відповідальність з себе знято.

А що треба було б зробити, якщо бурулі над людьми нависають? Або, скажімо, COVID-19?

Одне з двох. Або, в ідеалі, позбивати бурулі (знайти ліки від ковіду). Або, якщо не встигаєте, огородити так, щоб пролізти було неможливо.
Оці "підписки про самоізоляцію", які беруть з тих, хто повертається з-за кордону - це таблички "Обережно, бурулі!". Хто хоче - звертає на них увагу, хто не хоче - не звертає... У випадку з бурулями це ще можна зрозуміти, бо вони падають на голови лише тим, хто ігнорує попередження. З ковідом трохи не так. Борислав Береза провів учора у своєму Телеграм-каналі опитування на тему карантину, так два відсотки опитаних заявили, що взагалі не вірять у коронавірус. Цих двох відсотків, любителів лазити під кіперними стрічками, вистачить, щоб заразити інші 98%.

Чиновник майже завжди працює не на результат, а на звітність. Зазвичай ціна такої поведінки - неефективно витрачені бюджетні кошти і кілька розбитих голів. Нинішня ціна - життя тисяч людей. Причому не тих людей, які хоча б частково самі винні у своїх проблемах - вели, наприклад, нездоровий спосіб життя чи лазили де не треба - а взагалі всіх, без розбору.

Треба примусити чиновників, з найвищого до найнижчого рівня, працювати на результат. Хоча б під час пандемії.