Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Где мир принадлежит злодеям,
Где счастье ткут из слов "прощай",
Простить друг другу ли сумеем
На нас упавшую печаль?

Иль будем век себя корить мы -
За что вот только, Боже мой?
За то, что серце в дерзком ритме
Забилось в нежности немой?

За эти тихие приветы?
За взгляд, который так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Пусть эта горечь прозвенит.

Лина КОСТЕНКО
Перевод Олены Билозерской

Мене звати Олена Білозерська. Я киянка, колишній журналіст, на війні з весни 2014-го року. У 2014-2017 боєць (снайпер) ДУК ПС і УДА, з 2018 офіцер-артилерист Збройних Сил України.

#Я_войовнича_меншість. Я не вірю, що одвічний геополітичний конфлікт з Росією має несилове розв'язання. Найгірше, до чого можуть призвести "спроби замирення" - до втрати Україною суверенітету, найкраще - до передачі великої війни на плечі наступного покоління.

У своїй книзі #ЩоденникНелегальногоСолдата я публічно заприсяглася, що без перемоги з цієї війни не піду.

Як офіцер, я виконаю будь-який наказ своїх командирів. Але якщо армію примусять до гібридної капітуляції, мене в цій армії не буде. Я повернуся у "вільне плавання" і продовжу свою боротьбу. Якщо не буде збройного опору - в інформаційному.

На фото - 30 листопада 2016 року, район Павлополя, після нічного виходу в сіру зону.