?

Log in

No account? Create an account
серпень 2019   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

13 липня 2019




1. Колись до війни я багато займалася правозахистом і дещо тямлю у цьому питанні. Так ось, практично кожна людина, яку несправедливо кинули за грати – на неї особисто, а найперше на її близьких і всіх небайдужих людей, які хочуть допомогти, відбувається тиск за однаковою схемою: в жодному разі не здіймайте галас, не залучайте пресу і громадськість, не влаштовуйте акцій протесту, бо тим ви лише зашкодите ув’язненому. Дозвольте «нам» усе порішати келейно, по-тихому. Довіртеся професійним адвокатам і так далі.

Наскільки мені відомо, справа Марківа розвивалася саме за таким сценарієм.

Хто на це повівся – лох, і плата за цю помилку може бути дуже високою. Погані справи всі, без винятку, бояться світла. Я не знаю жодного випадку, коли несправедливо ув’язненому зашкодив би розголос і допомогло мовчання.

Дуже часто згаданий тиск здійснюють адвокати. Знайти класного адвоката складніше, ніж перлину в лайні. Бо хороший адвокат повинен не тільки добре знати закони і вміти виступати в суді – він ще й має орієнтуватися в процесах, в тому числі політичних, як мінімум - відрізняти замасковані під кримінал політичні справи від звичайних кримінальних. І бути готовим задля порятунку підзахисного – скажімо так, дуже багато на що. Свого часу мені пощастило такого зустріти, це був Сидір Кізін (Кізін Сидір). Якщо адвокат не такий – він більше помічник прокурора, ніж захисник.

Про Марківа слід було нагадувати світові щодня, як свого часу про Савченко. Щоб світова спільнота тиснула на Італію, як тоді на Росію. Врешті-решт, Савченко теж звинувачували у загибелі журналістів, але світовій спільноті це не завадило вимагати її звільнення. Італійські путінські утриманці – це далеко не сам Путін, натиснути на них спільними зусиллями було б у рази простіше.

2. Це нормально, коли цивілізований світ захищає журналістів і жорстко реагує на будь-яке насильство щодо них, пов’язане з їхньою професійною діяльністю. Але. На війні, навіть неоголошеній, діють інші закони. Стрінгер, який легально чи нелегально опинився в зоні бойових дій, на позиціях воюючої сторони - ризикує нарівні з військовими, робить це на власний страх і ризик і добре усвідомлює можливі наслідки. Стверджувати про умисне вбивство цивільних на війні можна у двох випадках: а) якщо це вбивство вже затриманої людини і б) якщо людина, яка була вдягнена у цивільне і не мала при собі зброї, загинула від кулі снайпера. Все. Більше випадків не знаю. Мінометний розрахунок не бачить, по кому працює. Та й навіть автоматник чи кулеметник, якщо відстань перевищує 200-300 метрів, не бачить, по кому працює і здебільшого не стріляє прицільно. Ні цивільний одяг, ні навіть цивільне авто (на яких у зоні БД ще й досі їздять військові) не порятунок для некомбатантів.

Не треба з’ясовувати, були чи не були на озброєнні у підрозділу Марківа міномети і де знаходився особисто він у момент загибелі журналістів. Це взагалі неважливо. Доведено, що журналісти були на позиціях бойовиків і загинули під час ведення бойових дій? Якщо так – значить, вони загинули тому, що поїхали на війну, цього достатньо.

3. Те, що італійське керівництво – утриманці і «кращі друзі» Путіна, бо відомо давно, так що нічого дивного не відбулося. Світові потрібно демонструвати силу, а не толерантність до ворогів. «За нашу силу пошанують нас, а наші скарги в комині запишуть» (с)

Попередній день  Наступний день