?

Log in

No account? Create an account
грудень 2018   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

15 жовтня 2018




"Вперше до мене прийшло розуміння, що це війна, не тоді, коли відчула, як свистять кулі, не тоді, коли побачила першого загиблого чи пораненого. Я відчула, що на війні, коли у формі з автоматом йшла по місту Дніпро, тоді ще воно називалося Дніпропетровськ. Був сонячний день, я вийшла з машини і пішла у напрямку готелю. Це було настільки нереально, і водночас це відбувалося зі мною".

Дві історії воїнів до Дня захисника України - Дениса Мерзлікіна, позивний Ескадрон, колишнього командира 2 батальйону 93 ОМБр, і моя:

https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20181014-dvi-istoriyi-voyiniv-do-dnya-zahysnyka-ukrayiny/

Фронт зима

Своя війна

Posted on 2018.10.15 at 11:49
Tags:


"Коли до нас у підрозділ прийшов воювати син мого чоловіка від першого шлюбу, то він мене спочатку називав "тьотя Лєна" і на "Ви", як звик з дитинства. А потім якось - ми в одному підрозділі, разом в розвідку ходимо, "тьотя Лєна" - якось воно по-ідіотськи виглядає. І спочатку він казав "Лєна, ви", а зараз називає "Лєна, ти".

А чоловік до мене звертається "Ваше благородіє", а про себе каже, що він "нижній чин" :)

Коли його син у нас з'явився, сину було 17 років. Перший його бойовий вихід був у 17 років. Провінційне невелике місто, роботи нема, особливо де вчитися немає, сім'я бідна - запхали хлопця у технікум, який йому був не до душі, і він, звичайно, там не вчився нормально. Чоловік ненадовго приїхав з фронту, йому поскаржились, що син погано вчиться. І він до нього пішов, показав йому в ноутбуці фотографії хлопців, яких той знав по довоєнних розкопках: "Цього пам'ятаєш? Цього пам'ятаєш? Цього? Їх уже немає. Вони загинули, щоб ти міг учитися. А оскільки ти вчитися не хочеш, збирай речі і поїхали на фронт. Я не можу посилати на смерть чужих синів і не посилати свого".

Забрали його до нас на базу, я навчила його збирати-розбирати зброю, трохи навчила стріляти... Спочатку ми думали, що до повноліття він не буде ходити на бойові. Але потім так сталося - у нас був дуже важкий вихід, з важкопораненим - ногу хлопчина втратив. Син мого чоловіка був там, це був його перший вихід. Допомагав з евакуацією і проявив себе дуже достойно. І от у цього хлопця - повного інтроверта, який тільки сидів в своїй кімнаті за комп'ютером і нічим особливо не цікавився - мій чоловік дуже сильно переживав, що його син таким росте, бо мріяв про сина-воїна, сина-офіцера - він казав: "Мій син не для армії", і це для нього була катастрофа. А потім, як то кажуть, гени не проп'єш - з нього вийшов першокласний воїн, першокласний розвідник - розумний, обережний, зі швидкою реакцією. Скоріше за все, він обере для себе військову кар'єру".

До свята Захисника України - велике інтерв'ю Юрія Бутусова зі мною, в рамках проекту "Цензора" #СвояВійна. Я там розказую про взагалі весь свій шлях на фронті, аж до вступу на офіцерські курси. Весело так розказую, з приколами - про бої, про чоловіка, про пасинка, взагалі про те, як "дійшла до життя такого" :)
Надзвичайно потужний матеріал вийшов, це заслуга двох Юріїв - Бутусова і режисера "Юри Козира, і команди операторів. Моє їм величезне спасибі.

Попередній день  Наступний день