October 28th, 2017

Після Савур-могили

Про "тваринний" законопроект

Тільки формат соцмереж утримує мене від вживання різних нехороших слів на адресу авторів скандального законопроекту про облік домашніх та безпритульних тварин.

Чесно кажучи, я впевнена, що його не приймуть. Або приймуть у сильно зміненій редакції, залишивши тільки те, що стосується боротьби із жорстоким поводженням з тваринами.

Вже багато було сказано про те, що це черговий проект з викачування бабла з населення, про те, що самотні пенсіонерки не в змозі будуть заплатити збір за реєстрацію, про те, що цей закон від початку непридатний для застосування у селах, і так далі. Усе це правда. Але я скажу трохи про інше.

Скажу те, що кажу завжди: мій дім - моя фортеця. Так було споконвіку і так має бути. І якщо тільки я не скоїла якогось серйозного злочину, державі лізти в мої чотири стіни має бути зась.

Якщо нацполіція, або ще хтось, прийде перевіряти, чи носить мій кіт ошийник і чи не народила моя собака "несанкціонованих" цуценят, вони не увійдуть далі порога. Для мене це принцип. Сфера діяльності представників держави починається там, де закінчується мій (і всіх інших) особистий простір. Хай ловлять крадіїв і вбивць, п'яних хуліганів і порушників ПДД - за межами моєї квартири і, ширше - за межами мого, і всіх інших, особистого життя.
Інакше - розцінюю подібні ініціативи як спроби людей, які витратили багато коштів на виборчу кампанію і через це безпідставно почали вважати себе вищими за інших, принизити решту людей.

Я не засуджую тих, хто вирішив стерилізувати свою тварину. Це їхнє право і їхня особиста справа - бажання мати вдома зручну для себе іграшку замість повноцінної живої істоти, і бути назавжди позбавленим можливості, коли улюблене створіння постаріє, залишити на зміну дитинча від нього. Але сама, періодично підбираючи з вулиці цуценят і кошенят, ніколи б не взяла тварину з притулку, бо там усі стерилізовані.

І хай тільки спробують якісь негідники вимагати від мене, щоб мій Сілька, нормальний здоровий кіт, перестав цікавитись кицьками. Чи щоб моя Ефка, коли їй виповниться два роки, не народила цуценят від достойного батька, якого виберу для неї я, і роздам потім цуценят нормальним людям, які будуть дуже раді їх мати.

Є такі сфери життя (між іншим, частково до таких сфер належить економіка), звідкіля державу треба гнати поганою мітлою і туалетним віником.
Після Савур-могили

Про поліцейський наліт на нічний клуб

У конфлікті будь-кого з правоохоронцями я у переважній більшості випадків буваю на боці "будь-кого" - хоча б тому, що повної інформації ніколи немає, але завжди є знання, що пострадянські поліцейські, м'яко кажучи, схильні до зловживань. Але в даній ситуації картина виглядає кришталево ясною.

Кілька тез.

Перше. У нічному клубі була наркота. І я не думаю, що її підкинули. Наркоту, зброю і набої у нашій державі підкидають часто, але роблять це у двох випадках: а) адресно - коли треба закрити КОНКРЕТНУ особу і б) коли треба виправдати наліт на певне приміщення - підкладають туди. Але тут, вибачте мені, наркоту знайшли не просто десь у приміщенні, а в 17 людей, так що на підкидання не схоже.
Ну, або про 17 людей брехня. Якщо так, ми про це скоро довідаємось, бо випадок гучний і замовчати нічого не вдасться.

Друге. Були затримані "косарі" від призову, люди, які під час війни розважалися у нічному клубі, а якщо називати речі своїми іменами - у притоні (вибачте, але заклад, де одночасно 17 людей з наркотиками - це притон). Вчора зранку на фронті був поранений боєць з мого підрозділу. Цим хлопцям з нічного клубу, мажорам і "примажореним", фронт не загрожував, бо зараз на передку лише контрактники. І це неправильно, бо силами тільки контрактників війну не виграти.

Третє. Про "ментовський бєспрєдєл". Наші "копи" ще не вміють працювати грамотно, так, щоб потім не надходила сила-силенна обгрунтованих заяв про порушення прав людини. Це свята правда. Так і хочеться сказати: хіба не можна було просто перекрити всі ходи і виходи і спокійно перевірити у всіх присутніх документи і особисті речі, після чого порушників затримати, а ні в чому не винних відпустити.
Але. Так можна зробити, якщо шукаєш конкретну людину. А коли шукаєш заборонені предмети, якщо не увірватися з криками і погрозами і не покласти всіх обличчям в землю, більшість людей устигнуть заборонені предмети викинути, а найбільш тямущі ще й дістануть з кишені серветку і зітруть відбитки пальців. І як розберешся потім, чиє воно?

(Заради справедливості мушу сказати, що, скоріше за все, копи поклали б усіх на землю і шукаючи людину - просто тому, що звикли так працювати. Але то вже інша розмова).

Четверте. Про наркоманів. Наркозалежних треба примусово лікувати, але без кримінального переслідування, наркоторговців судити. Конкретно: якщо людина була затримана у стані наркотичного сп'яніння та/або з невеликою дозою наркотичних речовин - наркоту вилучати, людину закривати доби на три, під наглядом лікарів, для перевірки, чи є вона наркозалежною. Якщо ні - адмінштраф, виховна бесіда і додому. Якщо так - на лікування.

П'яте. Про "правову державу". Так, мені теж хотілося б жити в державі, де закони приймаються в інтересах людей, а люди охоче, без примусу їх виконують. Але, по-перше, це питання не одного дня, не одного року і навіть не п'яти років. По-друге, є така штука - відчуття справедливості, яке стоїть у моїй свідомості вище за будь-які закони. Я поясню. Одна моя знайома людина, по життю кришталево чесна, прийшла до військкомату з конвертиком у кишені. В конвертику лежав хабар - тисяча гривень, яка призначалася лікарю, щоб той не помітив серйозне захворювання, яке заважало цій людині піти добровольцем на фронт. Медогляд виявився неуважним і абсолютно формальним, тож хабар не знадобився, але суті це не міняє. По закону ця людина не мала права служити в армії. А вона ефективно воює вже не перший рік.

Ось вам і все, що треба знати про "правову державу". Я за порушення закону, коли йдеться про подібні речі. В тому числі й про "косарів" - поки не введений військовий стан, вони все одно не потраплять на фронт, але хай хоч згадають, що в країні війна. Так якось.

І шосте. Головне не те, наскільки сильним у даному разі було порушення закону - з боку поліції, наркоманів чи "уклоністів". Я навіть не виключаю, що "наїзд" на нічний клуб був різновидом "ментовського рекету". Але я вітаю цей випадок, бо він створив прецедент. Прецедент того, що держава не дозволяє своїм громадянам чхати на питання державної ваги, на обов'язок перед нею, на інших співгромадян, мертвих, живих і ненароджених. На цьому ставлю крапку.