July 27th, 2017

Після Савур-могили

Дядя Вася

Ранок, тихо, тільки десь за кілометр працює АГС. Немолодий худий дядько у шортах веде польовою дорогою велосипед. Їх тут, місцевих, дуже мало залишилось, вони страждають від самотності, проста розмова з кимось для них щастя.
- Доця, ты военная?
- Угу.
- Благодаря этому вашему Авраменко дядя Вася научился говорить по-украински. Вот ты - не військова, бо військова - це коли військкомат, а ти - воєнна! Да. Я Авраменко почитал и научился [скоріше за все, йдеться про підручник української мови Авраменка - О.Б.]. А перед вами тут другие ребята стояли, так их командир - Александр Васильевич - говорил мне: "Дядя Вася, что-то у тебя в речи украинские слова проскакивать стали". А я и не замечаю! Доця, а тяжело девочкам служить?
- Як коли...
- А у меня доця - майор!
- О, в ЗСУ служить?
- Нет, в милиции. Опер. А внуки... 11, 12 и 14 лет. Где-нибудь в Британии мать бы за них расстреляли. Потому что они все время сами. Сами справляются.

- Добре, дядя Вася, мені вже тут повертати, піду я...
- Всех благ тебе, доця! Я это всем военным говорю. Пока живы вы - живы мы. Я это серьезно, доця...
Після Савур-могили

Про Саакашвілі

Треба ж і мені заради пристойності написати про позбавлення громадянства Саакашвілі. Коротко, бо мало часу маю зараз.

Спма історія з громадянством не дивує мене зовсім. Це класична політична боротьба з її брудними методами, коли своїм - все, а решті - закон (с). Коли Міша був потрібен, йому дали громадянство, поігнорувавши факт, який не міг вже тоді не бути відомим - що формально він у Грузії має проблеми з законом. Перестав Міша бути потрібним, почав заважати - і про цю перешкоду для набуття українського громадянства одразу ж згадали.

Тут цікавіше інше. Саакашвілі завжди сприймався як ставленик Сполучених Штатів. Я завжди вважала, що з його допомогою Штати обкатують модель зовнішнього керування Україною.

Виходить, або Штати "злили" Саакашвілі, або Порошенко пішов проти волі Штатів, чого він зазвичай не робить.

Подумала і вирішила, що все трохи простіше. Оскільки ми - держава-буфер між ордою і цивілізованим світом, означений світ просто мріє напхати нас грошима і зброєю, щоб ми заможно жили і добре воювали, але позбавлений цієї можливості, бо все ж у нас розкрадається.

Вочевидь, Михеїлу Саакашвілі особисто довіряв попередній американський президент, вважаючи його людиною, якій можна дати гроші і вони не будуть вкрадені.
Але Міша не зміг навести на Одещині порядок, бо не підходять для цього ні повноваження губернатора, ні демократичний лад у державі. Не знаю, наскільки сильно він старався, але шансів впоратись у нього від початку не було.

Тим часом у Штатах помінявся президент. Схоже, Дональдові Трампу доля Саакашвілі, м'яко кажучи, байдужа. І Порошенко з ним одразу ж "розправився".

Мені дуже подобався Саакашвілі в часи його керування Грузією. В Україні ж я ніколи не покладала на нього великих надій, хоча й не вважала його злом, яке має бути з української політарени усунуте. Ну, є і така політсила, хай собі буде.

Якщо Саакашвілі не повернеться в українську політику, плакати за ним не буду.
Але вчинок Порошенка вважаю помилкою, яка зрештою по ньому ж і вдарить. Президент продемонстрував (на превеликий жаль, не вперше) вузькість світогляду і відсутність масштабів особистості. Соромно демонструвати свій страх перед конкурентом чи опонентом настільки відкрито - як останній Янукович. Це рівень бізнесмена не дуже великого пошибу, а не голови держави.