June 11th, 2017

Після Савур-могили

Про обливання брудом

Коли я захворіла, в мене з'явилося більше часу на читання Фейсбуку. І просто очі на лоба полізли, коли побачила, який височезний відсоток бруду походить не від ворогів (місцевої чи російської вати), а від конкурентів - своїх чи умовно своїх.
Йдеться не про обливання брудом відомих політиків (політики на це підписалися, доля у них така), а буквально так, один про одного. Люди, це ж капець.

Коли на нас нападає вата - це прекрасно. Коли при згадці нашого імені у вати починає розривати певні частини тіла - це найкраще свідчення того, що ми все робимо правильно, і найліпша рекомендація - люди, які ніколи не чули про наше існування, одразу думають: "Ого, як сатаніє вата! Певно, ці хлопці-дівчата молодці".

Але вата зараз пішла ледача. Не так просто її роздраконити і примусити працювати на себе. Зате варто якійсь людині чимось привернути до себе увагу - і одразу ж з усіх шпарин вистрибують "свої". Не встигнеш отямитись - і ти вже ворог України, агент ФСБ, аферист, перевертень, консерва і мутна істота.
Причому "свої" ці, на відміну від вати і безіменних проплачених тролів, майже завжди мають ім'я, прізвище, власні фото у соцмережах і іноді навіть гарну репутацію у певних колах. Це можуть бути громадські активісти або волонтери, які реально комусь допомогли, можливо, проявили свого часу справжній героїзм, і хтось їх за це заслужено поважає... Але варто комусь іншому "висунутись" - і ці поважні люди втрачають людську подобу. Можливо, вони самі цього не бачать, але зі сторони видно, як на долоні, що причина їхнього бурхливого невдоволення - банальна ЗАЗДРІСТЬ. Почуття, притаманне практично всім нам, але розумні люди його приховують, бо це ж велика слабкість, якої треба соромитись.

Collapse )