April 15th, 2017

Після Савур-могили

ПРО ДОНЕЦЬКОГО БАНДИТА І НАСТРОЇ БОЙОВИКІВ В ОРДЛО

Він лежить у київській лікарні і замовляє обід з ресторану. На нього глянеш і одразу скажеш: "О, донецький бандит". Він і є донецький бандит. Височенний, здоровенний, дебелий, не без харизми, зі статурою колишнього спецназівця, який покинув фізичні навантаження і швидко заплив жиром. Гарний оповідач, спілкується грамотною російською з московською, не донецькою, вимовою. У нього вродлива мініатюрна дружина і дочка-підліток.

Він ходить на милицях, пошкоджену ногу підтягає за собою на мотузці. Переніс складну операцію і йде на поправку.

Нога була прострелена. Його катували. Почалася гангрена.
Катували, бо хотіли забрати гроші - 450 тисяч євро, які він віз з "ДНР" до Росії - частину грошей від "розпилу" якогось заводу. У Росії потрапив до рук бандитів з "конкуруючої фірми". Гроші встиг приховати і їм не віддав. Після багатьох днів катувань його викинули під лікарнею. "Роботодавець" - той, кому призначалися гроші - приїхав, нагородив, оплатив лікування.

Він народився в Україні, служив у російському спецназі. Купа його друзів-спецназівців, як місцевих, донецьких, так і з Росії, воюють за "ДНР". Чи встиг повоювати сам - не колеться, справляє враження, що ні, але хто ж зізнається у такому. Про власне громадянство теж не колеться, схоже, що подвійне.

Українську владу він зневажає, "дирівську" - люто ненавидить. Каже, що порошенків з гройсманами треба судити за те, що крадуть і жирують, а "захарів" з "плотвами" вішати на стовпах. Бо вони віджимають майно у бізнесменів, наживаються на війні, а самі ніхто. Склалося враження, що вони і є та сама "конкуруюча фірма".

Поважає українських воїнів-добровольців. Закликає миритися.

Підтверджує слова Ходаковського - що на Донбассі щодня гине 50 бойовиків. Каже, що там вже скоро не буде кому воювати, бо люди розчаровані, злі, почуваються обдуреними - бо "всього лише" хотіли до Росії, а та дала їм смачного підср*чника. Хотіли "як у Криму", а Росія замість цього принесла їм війну і смерть. Вони давно б склали зброю, але бояться розправи з боку українських силовиків. Вважає, що якщо Україна оголосить амністію усім місцевим, а немісцевим надасть коридор до Росії, 90% бойовиків миттєво припинять спротив, і в ОРДЛО зайдуть українські війська. Каже, що майже всі бойовики люблять Україну (!) і хочуть жити в Україні (після російського підср*чника, але це дрібниці), їм просто потрібні гарантії непереслідування. Бачите, як все у них просто, мені аж трохи заздрісно стало :(

Я сама регулярно закликаю до подібного варіанту з амністією (крім ватажків і явних військових злочинців), але коли чуєш таку святу простоту, хочеться їх усіх перебити.

Чи, може, справді подумати на цю тему?
Після Савур-могили

І знову про амністію і взагалі про те, що робити з ОРДЛО

Мій крайній пост про донецького бандита, який мріє про повернення ОРДЛО в Україну з амністією для всіх бойовиків, викликав жваву дискусію. Багато хто зі зрозумілих причин проти такої амністії. Хочу ще раз прояснити свою позицію (виключно власну) з цього питання.

1. ЩО ВЗАГАЛІ МОЖНА ЗРОБИТИ З ОРДЛО?
Варіантів небагато, лише три:
а) "відгородитися стіною". Цей варіант не розглядаю взагалі, це наша земля, за яку вже пролито до біса української крові. До того ж, у такому разі вороги рано чи пізно окріпнуть і полізуть далі. Так що я за стіну, але виключно на кордоні з Росією.
б) сидіти на "лінії розмежування" і перестрілюватись з ворогами ще 10 або 20 років,
в) зрештою зайти в ОРДЛО і навести порядок - в ідеалі, без багатотисячних втрат.

2. ЩОБ НАВЕСТИ БУДЬ-ДЕ ПОРЯДОК, ТУДИ СПОЧАТКУ ТРЕБА ЗАЙТИ. Поки не зайдемо - порядку не буде. Обіцянка амністії бойовикам після складання ними зброї - один з дієвих методів пришвидшення повернення територій.

3. Амністія бойовикам ОРДЛО (крім ватажків і явних військових злочинців) потрібна для того, щоб ті з них, хто можуть отримати прощення, складали зброю і здавали своїх ватажків, а ті, кому прощення не світить, втікали до Росії і займалися бандитизмом там, а не тут.

Collapse )