February 10th, 2017

Після Савур-могили

Ефка поранена



Ефка серйозно поранена. Посікло її невідомо чим, але сильно. Вночі зробили операцію. Лежить тепер на ліжку як ганчірочка, лиже мені руки і просить не відходити від неї ні на хвилину.

Яке щастя, що в світі є стільки нормальних людей. Спасибі друзям, що організували транспорт у лікарню (бо був пізній вечір і ми були без транспорту), спасибі лікарям, які приїхали вночі, відчинили клініку і оперували собаку, ще й узяли за це копійки. Я зуміла правильно надати їй першу медичну, але все одно без негайної допомоги в клініці собака б загинула.

Знаєте, про що цей пост? Про те, що не судіть і не судимі будете. Ті, хто мене знають - знають, з яким майже благоговінням я ставлюся до необхідності дотримуватися моральних кодексів війни - тобто, не катувати полонених, максимально убезпечувати цивільних тощо. Так ось, якби у мене не було можливості вирішити питання з транспортом цивілізованим шляхом, я взяла б автомат і примусила б першого-ліпшого цивільного водія везти Ефку в лікарню. Потім я заплатила б йому, звичайно. Але, якби з моїм щастям він виявився ватою - сьогодні вже роздавав би інтерв'ю, як бойовики-нацисти узяли його в заручники.

Це задля собаки. А на що люди готові піти, і йдуть за потреби, коли йдеться про порятунок побратимів-людей?

Коротше, не судіть, і не судимі будете. Сьогодні я ще раз це зрозуміла.