May 7th, 2015

Після Савур-могили

ВІДКРИТА ВІДПОВІДЬ РОМАНУ ДОНІКУ З ПРИВОДУ ВІДЕОСЮЖЕТУ "ТАМ, ДЕ НАС НЕМА"

Коротко суть: інформвідділ ДУК ПС на чолі з Аллою Мегель зняв і опублікував сюжет про те, як люди, схожі на правосєків, що називають себе "бомбосєками", успішно воюють у Широкиному під Маріуполем.



Волонтер Роман Донік, відомий, зокрема, своїми симпатіями до ПС і об'єктивними, як на мене, коментарями з приводу нещодавніх скандалів навколо ДУК ПС, засудив публікацію цього відео. Цитата: "Отснять и выложить фильм с передовой, где по заверению комбригов ответственных за участки фронта, руководства секторов, НГШ, Министра МО, Президента, наблюдателей миссии ОБСЕ, нет никаких подразделений кроме ВСУ, это ад кромешный. Вы решили раздраконить всех и спровоцировать противодействие, чтоб потом опять обвинять «злочинну владу» в репрессиях и делить Украину на два лагеря сторонников и противников?"

Не маючи відношення до зйомки цього відеосюжету, я повністю підтримую його публікацію. І ось чому.

Донік пише: "Даже при безумном желании менять правила игры, нужно некоторое время по этим правилам играть". Я згодна з цим постулатом. АЛЕ ПРАВИЛА НА ТЕ Й ПРАВИЛА, ЩО ЇХ ДОТРИМУЮТЬСЯ УСІ УЧАСНИКИ ГРИ. А шулерів б'ють по голові канделябром.

У даному разі маємо справу з типовим сюжетом фільмів-бойовиків, коли мужності протистоїть підлість. Як би не хотілося нашим ворогам виставити нас нікому не підконтрольними відморозками - ми не такі. Ми вболіваємо за нашу державу і тому добровільно погодилися підіграти владі. Ми вивели нашу основну ударну силу - 5-й ОБАТ ДУК - з Пісків (поставивши стратегічно важливі Піски під щоденну загрозу захоплення ворогом) і зробили офіційну заяву, що на лінії зіткнення з супротивником наших бійців немає.

Водночас ми погодилися не дратувати потенційних союзників, які поки що реально мало чим Україні допомогли, але непропорційно багато від неї вимагають.

Влада ж натомість негайно скористалася цим, щоб спробувати нас знищити. Як відверто, неприховано, шляхом військового тиску (оточення бази ДУК підрозділами ЗСУ з важкою артилерію і бронетехнікою), так і менш явно, розпочавши проти нас брудну інформаційну кампанію.

Оскільки ми тримаємось виключно на симпатіях значної частини українського суспільства і його матеріально-технічній допомозі через волонтерів, нас спробували відрізати від цієї підтримки. Коли йде війна, люди симпатизують і допомагають тим, хто воює, а не тим, хто прохолоджується на базах. Всі знають, що коли солдати під час війни довго сидять без діла, починається пиятика, падіння дисципліни і пов'язані з цим зловживання. Можете не сумніватися - кожне з таких зловживань, реальне і вигадане, скоєне нами і не нами - буде із садистським задоволенням витягатися на світло, мусолитися в пресі - а нам не буде чим відповісти, бо неможливо довго триматися лише на минулих заслугах. Я вже писала про це: "Ми не зможемо довго сидіти на базах і нагадувати людям, якими героями ми були в ДАП і Пісках - в той час, як опоненти щосили доводитимуть людям, якими негідниками ми нібито є ЗАРАЗ".

Ми не можемо сидіти на базах! Тим більше - зараз, коли наші хлопці ЗСУшники покинуті зі стрілецькою зброєю проти важкої артилерії і танків. Вони щодня просять нас про допомогу, а ми будемо відсиджуватись?

Ми маємо воювати, виграти війну, а потім - хто повернутися до мирного життя, хто продовжити військову службу.

Кажу відверто: коли почався черговий скандал навколо ДУК, я зателефонувала Командиру ДУК другу Летуну і сказала йому дослівно таке: "Нам терміново потрібні якісь досягнення на фронті, інакше нас переграють і знищать". Думала, що він як Командир, можливо, розробить або накаже розробити якусь масштабну фронтову операцію. Як бачимо, не довелося робити й цього. Достатньо було лише оприлюднити щоденний важкий фронтовий побут наших хлопців у Широкиному, щоб почалися звинувачення нас у недотриманні домовленостей. Але ж коли ми їх дотримувались, нас доволі підло намагалися дискредитувати і знищити. То чи є сенс озиратися взагалі на будь-що, крім думки людей, які підтримують нас як приватну армію Українського народу, і необхідності перемогти у цій війні?

Люди мають бачити, що ми воюємо. Владі ж доведеться або змиритися і грати з нами по-чесному, як і було домовлено, або розпочинати проти нас нові атаки. Що ж, будемо відбиватися - маючи за своїми плечима НАРОД. Іншого шляху, якщо чесно, не бачу.