April 19th, 2014

На Покрову-2006

Своими именами

У Росії ще залишилися незалежні журналісти, читаючи яких, не соромно за професію.
Чим їх менше, тим краще помітні ті, хто пишуть правду, плюючи на "громадську думку", сформовану у Кремлі, і можливу небезпеку.

Зараз Аркадій Бабченко starshinazapasa збирається на схід України - незважаючи на те, що там на барикадах висять листівки з його портретами і закликом фізичної розправи над "русофобом, западником, бандеровцем и ультралиберальным ублюдком".

P.S. Маю честь бути знайомою з Бабченком особисто. Зустрічалися двічі - 20 січня на Грушевського і в ніч на 19 лютого на Майдані.

babchenko

Originally posted by starshinazapasa at Своими именами
Раздражают формулировки типа "кризис на Украине", "конфронтация", "украино-российский конфликт" и тому подобное гладенькое обтекание сути происходящего.
Коллеги! На Украине никакого "кризиса" нет. Нет у Украины никакого "конфликта" с Россией, который можно было бы "урегулировать". Нечего Украине регулировать. Что она может "регулировать" - объясните, а? Вывести российские войска из Крыма? Перестать раздавать там российские паспорта? Вывести спецназ ГРУ РФ с Донбасса? Перестать забрасывать на свою территорию российские диверсионные группы? Что именно из этого должна "урегулировать" Украина? Не пойму никак.
Есть Россия, которая оттяпала треть соседней страны и хочет оттяпать сейчас еще половину. И все.
У нормальных людей это называется - оккупация.
А никакой не "кризис на Украине".
Я всегда полагал, что точность формулировок, называние вещей своими именами - основа профессии.
Но нет. В последнее время я слышу что угодно, только не свои имена.
И что совсем поразительно - независимые СМИ несут эту ахинею про "кризис" ничуть не реже, чем государственная пропаганда.
Нет "кризиса в Крыму".
Есть его аннексия.
Все.
На Покрову-2006

Дещо про поступки, обіцяні "сепаратистам"

slavyansk

Цікаво мені, навіщо Яценюк з Турчиновим обіцяють всілякі поступки так званим "сепаратистам", на кшталт надання "офіційного" статусу російській мові та конституційної реформи, яка децентралізує владу в Україні.

Їжаку зрозуміло, що в цілому, тобто, без урахування нинішньої важкої ситуації на сході, такі реформи протирічать державним інтересам України. Двомовність на сході і півдні = витіснення там української мови російською, децентралізація = проросійські керівники регіонів, а все це разом означає розкол України, розтягнутий у часі, і майже неминучий перехід кількох областей у зону впливу, а потім і під юрисдикцію сусідньої держави.

Також їжаку зрозуміло й те, що Кремлю не потрібна ні федералізація, ні російська в якості другої державної. Йому потрібен сухопутний коридор до Криму, і не колись, а зараз. Це як мінімум. Як максимум - Київ, "мать городов русских".

Тобто, на які б поступки не йшла наша влада, Путін не зупиниться, поки не забере потрібні йому регіони. Більше поступок - більше відтяпаних територій, оце і все.

Скоріше за все, влада намагається розколоти табір "сепаратистів". Щоб ті з них, чиї вимоги більш помірковані - "всього лише" більше прав регіонам і друга державна - отримавши те, чого домагалися, припинили мітингувати, і залишилися лише "зелені чоловічки", проплачені запроданці й фанатичні прихильники приєднання до Росії, щодо яких вже можна діяти жорстко.

Але ж ці "помірковані протестувальники" не самі по собі. Якщо, приміром, люди вийшли протестувати проти виселення їх з гуртожитку, то достатньо скасувати наказ про виселення або забезпечити людей кращим житлом - і вони розійдуться задоволені. Бо то в конкретних людей конкретна проблема, яку реально вирішити. А на сході маємо справу з акціями, добре організованими ззовні, з метою, далекою від створення зручностей мешканцям Сходу. Тобто, неважко спрогнозувати, що після виконання вимог "поміркованих" їх переконають у слабкості й переляканості влади і необхідності стояти до кінця, тобто, до повної перемоги Путіна.

Є ще такий варіант, що поступки - це військова хитрість. Мовляв, зараз обіцяємо все, що завгодно, щоб заспокоїти людей, а потім, коли небезпека минеться, повернемо все по-старому.
Якщо це так - це наївно. Згадайте сумнозвісний "мовний" закон. Практика показала, що він не працював і жодній мові де-факто не приніс ні шкоди, ні користі. Але він спричинив "мовний Майдан" - акції протесту і наступні переслідування активістів - тому не скасувати його після перемоги Майдану було неможливо. Його спробували, лише спробували скасувати - і в Кремлі миттєво скористалися цим на повну: закон спробували скасувати = закон скасували = росіян і російськомовних "хунта" визнала людьми другого сорту = росіянам в Україні заборонили спілкуватися рідною мовою = на схід їде Правий сектор вбивати росіян за те, що вони спілкуються російською. Якийсь відсоток людей у цю маячню вірить і біжить на барикади, бо думає, що пан або пропав, якщо ми зараз не приєднаємось до Росії, нас всіх просто вб’ють.

Якщо Росія найближчим часом не розвалиться, вона й далі користуватиметься подібними речами. Якби цей закон не ввели - цього б ніхто й не помітив. А скасувати майже неможливо.

Коротше, вважаю, що поступки робити марно. "Зелених чоловічків" і всіх, хто чинитиме збройний спротив, треба постріляти, задіявши у цьому всіх, хто вміє і бажає це робити. Російські телеканали вимкнути. На площах встановити гучномовці, через які розповідати людям правду. Тобто, що за нової влади їм житиметься приблизно так само, як за старої, а припинення погіршення економічного стану почнеться тим скоріше, чим швидше вони розійдуться по домівках.
Десь так приблизно.