March 17th, 2014

На Покрову-2006

Перешийок. Блокпост. Охоронці наших кордонів (ФОТО, ВІДЕО)



Нещодавно журналісти інформагентства "Поряд з вами" побували у Чаплинці, що на Херсонщині, де стоять наші прикордонники і десантники з Херсона і Миколаєва - 97-а аеромобільна бригада. Їздили, скориставшись нагодою, з активістами Правого Сектору, які подарували захисникам наших кордонів приціли нічного бачення.

Прикордоння важко знімати і важко про нього писати, бо це суцільна військова таємниця. Жодного фото, на яких видно позиції наших військ, ви в цьому репортажі не побачите. Не почуєте про жодну проблему, знанням про яку міг би скористатися окупант. Нам не забороняли знімати, лише ввічливо просили, "щоб було якомога менше позицій". А на протилежному блокпості, де стоять симферопольські "правоохоронці" і проросійські козаки ("зелені чоловічки" знаходяться далі, за другим постом) висить оголошення, що вся знайдена в людей фото- та відеотехніка буде відібрана і розбита. І це не невдалий жарт - так і роблять. Журналістів, які намагаються знімати цей блокпост з відстані, вони обстрілюють.

Отже, окупантів ми не побачили. Тільки наших. Брехати, що у них все гаразд, я вам не буду. Але принаймні їжею хлопці забезпечені добре - патріотизм місцевих людей просто неймовірний, хлопцям весь час щось привозять. Аж до того, що жінки готували і привозили домашні страви.

Прикордонники носять форму "цифра", десантники в іншій формі. Усі вони контрактники, хлоп'ят-строковиків немає.



Разом з ними несе службу прикордонний кокер-спаніель Арчик, натренований винюхувати зброю і вибухівку. Йому вже 9 років, і це його "дембельський акорд", розповів господар. Поки що він належить державі, але після "дембеля" його віддадуть господарю, і той забере його додому. Песик грайливий і лагідний, як цуценя.

Командир десантників, підполковник Савка, був дуже вдячний за подаровані приціли. Багато казав про те, як нашим військовим допомагають, морально і матеріально, прості люди зі всієї країни. Коли бачиш таку підтримку, не виконати свій обов'язок військовослужбовця просто неможливо.

Ми поспілкувалися і з його підлеглими. Усі сподіваються на краще, але готуються до гіршого. Кажуть, що ворог не пройде, і готові, в разі потреби, вмерти за Україну. І це були не прості слова і не завчена бравада перед журналістами - по їхніх очах було видно: битимуться до останнього.

А коли ми їхали Херсонщиною назад, протягом якихось лише семидесяти чи сотні кілометров чотири рази бачили темно-сірі дими до неба. Десь щось уже горіло...

ФОТО - мої і нашого фотокора Вадима VADVEN:

Collapse )