March 3rd, 2014

На Покрову-2006

ТА ПЕРЕКРИЙТЕ НАРЕШТІ КОРДОНИ!

nashestya

Телефонують мені щойно люди з Донецька. Місцева облдержадміністрація захоплена російськими тітушками. В будівлі залишилися заблокованими місцеві журналісти і якась кількість активістів.
Люди налякані, кажуть, тітушки дуже агресивні, їх кілька сотень, мають зовнішність криміналітету, чіпляють російські триколори.

В інших південно-східних регіонах України, наскільки мені відомо, робиться приблизно те саме.

І от тепер я вдруге питаю: чому досі не перекриті кордони з Росією? У нас що, в новій владі самі зрадники сидять?
Ярема вчора сказав, що автобуси з російськими тітушками (дуже ймовірно, що це силовики в цивільному - О.Б.) потрапляють на територію України, бо українські прикордонники пропускають їх за хабарі.
Питання: чому ті, хто взяли хабаря і пропустили на нашу землю ворога, досі не пішли під трибунал? Невже вони з кимось нагорі діляться?

Повторюю: зараз військовий час. Агресія Росії проти України триває вже кілька днів. Прості громадяни вже відійшли від першого шоку і готові боронитися і боронити свою землю.
А кордони досі не перекриті.
Усіх тітушок, наших і не наших, можна виловити і знешкодити, роблячи рейди - місто за містом. Але за умови, що їх не завозитимуть з Росії нових.

Якщо прикордонників, які не беруть хабарів, у нашій державі просто немає - хай виконують свої службові обов’язки під автоматами бійців Правого Сектору. Не думаю, що на території України настільки багато КПП, що їх не можна узяти під контроль.

Зараз вже час іде не на дні, а на лічені години. Ви розумієте, що у нас відбирають наші землі?
Треба НЕГАЙНО перекрити кордони, в тому числі, на жаль, і з Кримом, бо інакше бойовиків присилатимуть через Крим. Далі виловити усіх вже присланих тітушок, арештувати усіх зрадників-"губернаторів". І тільки тоді вже можна починати думати, що робити з Кримом.
Бо інакше десанту під Києвом скоро дочекаємось.

P.S. Врахуйте, будь ласка, що усі пропоновані мною дії, по-перше, розраховані на мінімальне насильство (як для умов, що склалися), по-друге, у них враховується думка й інтереси західних держав. Все-таки з Януковичем вони нам, хай і запізно, але допомогли санкціями і визнали потім новий уряд.

У перекладі з дипломатичної мови: я не закликаю вважати громадян ворожої нам держави, упійманих на нашій території в цивільному і зі зброєю, диверсантами і розстрілювати на місці. (Хоча під час війни споконвіку робиться саме так).
Я не закликаю перекрити трубу десь на західній Україні і спокійно вартувати її, поки Європа домовляється з Росією про виведення військ із Криму. Союзники все-таки, не можна з ними так.
Але це поки і якщо союзники.

Та почнімо ж нарешті поважати самі себе і свою державу. Останні три місяці довели, що маємо на це повне право.