January 22nd, 2014

На Покрову-2006

"Грушевські барикади". 21 січня, біля 16:00 (ФОТО, ВІДЕО)

IMG_9282

Ну, люди, ви - це щось. На Грушевського перемир’я, але не таке напружене, як зранку, о сьомій, коли після ночі виснажливої війни нервів зі спробами штурму тільки-но прийшли священики, встали між людьми і "беркутами", і перші найсміливіші хлопці вийшли з укрить і вийшли до священиків на нейтральну смугу.

Тут перемир’я повноцінне, як мінімум, до глибокої ночі. Ніхто не стріляє, не рвуться гранати. "Космонавти" стоять спокійно, просто перед ними гуляють люди - як майданівці, так і звичайні "екскурсанти", які прийшли побачити і пофотографувати спалену техніку.

Техніку цю вже використали для створення барикад - значно серйозніших, ніж ті, що оточують Майдан, значно менш іграшкових на вигляд - тому що за ці барикади вже пролилася кров. Спалена техніка і люди, що на ній стоять і в ній сидять, нагадують голівудські фільми на тему постапокаліпсису - про те, як вцілілі повстанці б’ються з людиноподібними киборгами якої-небудь системи "Скайнет".

Охоронці барикад усміхнені і спокійні - такі, як бувають люди, що нещодавно пережили сильний стрес.



Люди вистояли. І Майдан вистояв - ще раз.
Як вже не раз було, і певно, ще не раз буде, після чергового нечуваного хамства барикади Майдану зміцніли. Набули загрозливого вигляду і наблизились до урядового кварталу.
Палає і димить до неба бочка з якимсь мазутом. Люди закінчують визбирувати на згадку гумові і металеві набої, якими обстрілював їх "беркут". Згодяться - щось для приватних музеїв, щось для трибуналу.
Люди гуртуються, організовують життя "грушевської барикади". Готуються відстоювати своїх полонених.
З ментівських гучномовців продовжують лунати якісь страхітливі попередження. Їх ніхто не тільки не слухає, а й не чує, бо вже є своя озвучка з "контрпропагандою", яка голосом Парубія обіцяє ментам непереслідування їх і їхніх сімей в разі переходу на бік народу.
По місту триває веселе сафарі на тітушок. Все в порядку. Ми молодці.

Відчайдухи, які дві доби стримували "беркут", закидаючи його камінням і коктейлями Молотова - новітні герої. Певно, не так вже й важко не лякатися газу і гумових куль - всі ми там були і більшість реагувала цілком нормально. Найважче - перейти межу, після якої ти вже не мирний активіст-демонстрант, а повстанець, тобто - кримінальний злочинець у разі, якщо революція програє. І національний герой, якщо переможе, звісно.

На початку їх не підтримував майже ніхто, але вони не злякалися. І таки домоглися свого - ніхто не сміє більше обзивати їх провокаторами. Це страшенно тішить. Уявляю собі щастя тих хлопців, які, власне, ціле своє життя готувалися - якщо не до революції, то до партизанки, а їм казали, що середина Європи і 21-е сторіччя, на що ви своє життя марнуєте? Не буде цього нічого. А ось і воно. Прикро, мабуть, лише тим, хто дістав серйозне поранення, не встигнувши навіть повоювати. Таких, на жаль, багато.

Коли будете судити отих покидьків, не забудьте, будь ласка, пригадати їм ще й поранених фронтових журналістів. Ті скоти дві доби лише те й робили, що розважалися, стріляючи журналістам по очах і камерах.

Collapse )
На Покрову-2006

Бої з "Беркутом" на Грушевського 22 січня 2014 року (ФОТО)

IMG_9824

Про це неможливо писати словами. Це треба бачити.
За сьогодні мінімум чотири загиблих. В тілі одного - куля від СВД, у другому - пістолетна куля 9 мм.
Коли я прийшла на Грушевського, люди будували барикади з мішків з камінням. Плюнули на все - мало не у більшості відкриті обличчя. Обмотували барикади колючим дротом.
Жінки розносили чоловікам бутерброди і чай. Деякі жінки щосили гамселили у каструлі і миски.
Коли "Беркут" пішов у наступ, повстанцям не було що їм протиставити - коктейлі Молотова майже скінчилися, у "беркутів" полетіло лише каміння. Вони обійшли недобудовані барикади, побудували "черепаху" і пішли на людей. Потовкли сильно. Я вціліла.
"Беркути" відтіснив людей на Хрещатик і повернулися назад. Люди теж повернулися на Грушевського.
Зараз на Грушевського пекла.

Collapse )
На Покрову-2006

Локі

Loki

Михайло Жіздневський (Локі), унсовець, білорус. Останні років десять мешкав у Білій Церкві.
Сьогодні на Грушевського, пострілом снайпера.
Я добре його знала.
На цьому ставлю крапку. Далі хай кажуть чоловіки.