May 11th, 2013

На Покрову-2006

"Як ішли ми в вільний світ". Концерт Кирила Булкіна на Майдані (ФОТО, ВІДЕО)

IMG_3493

Була вчора на концерті автора-виконавця Кирила Булкіна, якого здавна шаную за дотепну пісеньку про упирів, які нав’язували свою дружбу людям.
Концерт відбувся просто на Майдані, біля консерваторії, за підтримки руху "Ми - європейці", його ведучою була активістка руху Наталя Соколенко, а на другій гітарі грав Григорій Лук’яненко з гурту "Рутенія".


Творчість Булкіна, яку я досі знала мало, сподобалась надзвичайно. Дошкульністю гумористичних пісень він трохи нагадує Тризубого Стаса, але він не настільки "зірвиголова" і може спокійно співати лірику. На вчорашньому концерті так і було - чергувалися гумористичні і ліричні пісні.

Усе пройшло добре, хоча технічних проблем була просто рекордна кількість. Спочатку години на півтори десь застрягла машина, що підвозила апаратуру, тобто, концерт почався з великою затримкою. Коли ж підсилювачі привезли, з’ясувалося, що немає мікрофонних стійок, і увесь концерт обидва мікрофони - один для голосу, другий для акустичної гітари - доводилося тримати добровольцям. У мене були свої проблеми - я опинилася на місці події без штативу (хто розуміється - той зрозуміє, що концерт - не флешмоб, його з рук не знімеш) і примудрилася використати замість підставки для камери чохол від гітари Лук’яненка :) Один раз він разом з камерою падав, ми з Наталею її ловили - коротше, атмосфера здорового бардаку була присутня :)

Тим не менш, весь концерт я примудрилася зняти на відео - спеціально для тих, хто не зміг потрапити. Слухайте - не пошкодуєте. Перші 7 хвилин - це вступне слово ведучої, далі починає співати Булкін.



А щоб вас заохотити - ось текст однієї з пісень Кирила Булкіна (вона є на цьому відео):

ЯК ІШЛИ МИ В ВІЛЬНИЙ СВІТ

Як ішли ми в вільний світ –
That's sweet!
До Америк, до Європ...
But stop!
Хтось гидотний на шляху,
But who?
І штовхає нас в ЄЕП –
That's trap!

Ну а в НАТО кажуть: е-е!
Who's there?
Вас не приймуть в наш альянс -
No chance!
Бо це ж власний ваш народ
Don't want.
Йдіть назад в свій СНҐ
Again!

Ми не в НАТО й не в ЄС -
In ass.
А Росія тисне, жме -
Nightmare!
Залишається маршрут
In wood,
Де вже чистить партизан
Old gun!

Наостанок Григорій Лук’яненко запросив усіх на фестиваль української музики "Рутенія", який відбудеться 25 травня (парк Шевченка) і 26 травня (Маріїнський парк - "Ракушка").

Collapse )
На Покрову-2006

А ось і повний текст доносу на мене. Насолоджуйтесь, друзі! :))

Стукачі, про яких ви вже знаєте з моїх попередніх постів, нарешті остаточно оформили свій донос і надіслали його німцям. Це шедевр, плід колективної (десь трьох-чотирьох осіб) стукацької творчості. Вони оформили його у вигляді петиції і збирають підписи.
Підписати донос на мене, в тому числі анонімно, в тому числі не громадянам України, в тому числі тим, хто не розуміє української мови і тому ніколи мене не читав, можна на сайті www.change.org. Так вже й бути, попіарю їхню ініціативу, хай підписів буде більше.



От не хотіла цього писати, соромилась трохи, але не витримаю, напишу: дуже, просто дуже задоволена, що так вийшло.
Уявіть собі мою ситуацію, особливо в останні три роки. Після приходу цієї влади змушена займатися переважно правозахистом - праця необхідна, важка, забирає багато часу, але, на жаль, мало кому цікава.
Між тим, сила і вплив журналіста, громадського діяча і взагалі будь-якої публічної особи є лише тоді, коли якомога більше людей знають її ім’я і ресурс.
Сучасний медіа-світ жорстокий: не будеш постійно нагадувати про себе - тебе все одно що нема. А штучно себе піарити - за допомогою замовних матеріалів чи стрибання голяка перед телекамерами під виглядом протестної акції я ж у житті не стану.

І тут мені зненацька - два подарунки долі, причому підряд. Спочатку мій блог, який вже 6 років, а особливо останні три роки, висвітлює проблеми, пов’язані з громадським активізмом і правозахистом, номінують на конкурс блогів, пов’язаних із громадським активізмом і правозахистом. І він перемагає серед україномовних блогів, набравши 46% голосів, і посідає третє місце у світі. Я злукавила б, якби сказала, що мене не тішить, що стільки людей підтримали мене і мою діяльність. Тішить, ще й як, і викликає відчуття глибокої вдячності цим людям.

І одразу ж другий подарунок: два-три стукачі абсолютно безкоштовно влаштували мені колосальну піар-кампанію. За таке гроші платять, і великі, яких у мене і близько нема, а вони - безкоштовно. (Ні, може, звісно, їм хтось і заплатив, але точно не я :)

Перемога на конкурсі The Bobs не давала мені жодних матеріальних вигід, лише об’єктивну фіксацію відданих за мене голосів - показник моєї потрібності людям. І це у мене відібрати ніхто уже не зможе. Спізнилися стукачики - треба було стукати раніше, коли блог тільки потрапив у фінал :)

Тепер, що б не відбулося далі, я у виграші.
Якщо керівництво Дойче Велле прийме рішення не скасовувати результати конкурсу - стукачі утруться і зрозуміють, що задурно попрацювали на мене.
Якщо ж скасує - постраждає репутація організаторів конкурсу, а моя не постраждає. Бо ті, хто мене знають і читають, так само мене знатимуть і читатимуть, їх тільки стане більше. Також відбудеться ще один гучний скандал, про який писатимуть журналісти, а я за це знову не платитиму ні копійки :)

У нашій державі всі нормальні люди знають, кого і за що (і, головне, хто) обзивають нацистами, так що за свою репутацію я цілком спокійна :)
Коротше, якби не огидно мені було спілкуватися зі стукачами і українофобами, я б їм по закінченні цієї історії ще й красно подякувала б :))
Отже, насолоджуймося доносом:

Collapse )