August 26th, 2012

Морпіх

Про День Незалежності у Києві (роздуми, фото, відео)

Трохи приголомшена власними політично-песимістичними настроями і звісткою про смерть вояка УПА Степана Бабія, я не одразу спромоглася сісти і написати враження від учорашнього свята.

Якщо зовсім-зовсім чесно - нічого цікавого. Не тому, що щось відбулося не так - а тому, що не відбулося і навіть сказано не було нічого нового.

Зранку Їхня Величність Зек Перший і їхній королівський пошт поклали квіти до пам’ятників Шевченку і Грушевському. Парк Шевченка при цьому був перекритий міліцією і внутрішніми військами, нікого не пускали. Привезений на автобусах "лікующій народ" (чоловік 300-400) кричав "величностям" вітання. Про це мені з місця подій телефоном повідомляв Олександр Місюра, а я в реальному часі викладала в усіх подробицях в Інтернет.

Коли "величності" і "лікующій народ" поїхали, до пам’ятника Шевченку прорвалися КУНівці й УНПівці та провели свій, окремий від об’єднаної опозиції захід.
Як повідомляється на сайті КУН, виступали в.о. голови Конгресу, капітан 1 рангу Євген Лупаков (закликав восени не помилитися з вибором, бо "закордонні політтехнологи створюють в Україні псевдоукраїнські проекти, щоби збити нас з пантелику та відібрати голоси на виборах у національно-патріотичних сил") та голова Секретаріату ГП КУН Володимир Манько. Він розповів про створене ще у червні національно-патріотичне об’єднання на базі партій «Наша Україна», УНП і КУН, яке боротиметься за цілісність нації, єдину державну мову, економічний націоналізм, єдину помісну церкву, високі соціальні стандарти, євроатлантичну безпекову політику, що і є модерним українським націоналізмом.

«Сьогодні політичні сили, яким байдужа Україна, інспірують в українському суспільстві перманентне громадянське протистояння. Мені це нагадує протистояння білої та червоної троянд в середньовічній Англії. Вони намагаються довести українцям, що окрім них на політичному горизонті нікого немає», - сказав Володимир Манько.

І що ти тут скажеш? Найгірше те, що я все і всіх розумію. Я дружу з КУНівцями, а журналістський шлях починала з роботи у партійних УНПівських газетах, і з тих часів маю там багато добрих знайомих. Я досі поважаю Ющенка - за те, що він зробив, будучи Президентом (щоправда, за пост-президентську діяльність поважати його, на жаль, неможливо). Я розумію, що Об’єднана опозиція ("Батьківщина", Фронт Змін, ВО "Свобода") прийняли до своєї коаліції лише впливових гравців, бо включити до команди менш впливових означало б поділитися з ними місцями, забравши їх у більш впливових. Я розумію і те, і молоді (і старі) політики, яких опозиція не визнала за рівних, не хочуть чекати п’ять років і використовують вибори як можливість заявити про себе. Але Ющенко - йому-то що ловити? Він має ім’я і не таке вже й погане минуле, а гучне і славне майбутнє вже навряд чи матиме - навіщо ж він топить державу?

Перед цими виборами мені принаймні двічі пропонували балотуватися у нардепи. Я відмовилась - тому що розуміла, що Об’єднана опозиція мою кандидатуру не підтримає, а відтягати у неї голоси не хочу за будь-яких умов. Можна скільки завгодно казати, що вони "несправжні націоналісти", "взагалі не націоналісти", що "щирим людям, які мають ідеали, з ними не по дорозі" - але якщо вони зараз не переможуть, всі щирі і справжні сидітимуть за гратами або змушені будуть тікати з країни. Я цього не хочу. І тому без жодного сорому і з високо піднятою головою, як робила завжди, проголосую за менше зло. Власне, "Свобода" - це взагалі не зло. Вони ще не були при владі, то хай спробують. Дуже сподіваюся, що ті свободівці, з якими я товаришую зараз, не зажруться, ставши нардепами.

При всьому цьому я припускаю, що після перемоги нинішньої опозиції виступатиму проти неї. Вони для мене не янголи з крильцями, з Тягнибоком включно. Будуть робити щось не те - що ж, будемо робити так, щоб вони пішли геть. Але ж спочатку треба зсадити з крісел і посадити на нари оте нашестя, яке здає державу і не дає людям дихати.

Повертаюся до розповіді. Об’єднана опозиція зібралася на Михайлівській площі. Доволі швидко пошикувалися у колони і рушили Володимирською до парку Шевченка. Кричали, як завжди, "Банду геть!" і "Юлі волю!". Все було тихо і мирно. Людей - на око помітно менше, ніж минулого року. І жодних зіткнень з міліцією, які, що не кажи, а мобілізують народ і роздмухують протестні настрої.

Collapse )
Морпіх

Віталій Запорожець з-за грат продовжує боротьбу за справедливість

Не забуваємо про народного героя Віталія Запорожця, засудженого до 14 років позбавлення волі, який сидить зараз у Чернігівському СІЗО №31. 19 вересня у нього має бути апеляція. Кілька днів тому від Віталія надійшла інформація.

Запорожець продовжує боротися з несправедливістю, скаржиться куди тільки можна, але правоохоронна система, як може, перешкоджає надсиланню цих скарг. Він звертається до Апеляційного суду Київщини, Верховного суду України, Вищої Ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Адміністрації президента України, до СБУ, навіть до відділу ООН з нагляду за МВС, прокуратурою і судом тощо з вимогою порушити кримінальну справу проти судді Т.Л.Міхієнкової та заступника броварського міжрайонного прокурора О.В.Бургели - через те, що вони не порушили кримінальну справу за фактом зламаного йому Симоненком плеча, що підтверджувалося висновками медекспертизи (№ експертного висновку 115 від 16.10.2011 р., експерт Покладій О.В. Броварської СМЕ) та численними показами свідків. Це, щоб не бути голослівними, Василенко Олена Михайлівна (том справи 6, с. 180), Зикий Олег Олегович (т.6, с.207-209), Кіча Роман Володимирович (т. 6, с.154-156), Кучерук О.І. (т.6, с.324-325), Підгайна Руслана Леонідівна (т.6, с.182), Пархоменко Олександр (т.6, с.225) та інші.

Віталій сходу може назвати статті Конституції України, які порушили суддя Міхієнкова і слідчий Бургела: ст.21, 28, 40, ч.5 ст.55, ч.3 ст.63, 68, а також численні статті Законів України "Про прокуратуру", "Про звернення громадян" і Кримінально-Процесуального кодексу України.

Ще до того, як щодо Запорожця був винесений вирок Броварським міськрайонним судом, він скаржився на слідчих - на те, що його били, що змусили зі струсом головного мозку давати покази. Свідок побиття - Марія Петрівна Удовенко - старенька бабуся, яка сховала Віталія і якій міліція погрожувала зброєю. Але експерт Покладій, яка робила висновки щодо наявності у Запорожця тілесних ушкоджень, написала, що висновки зроблені "згідно наявної документації". Ця документація каже лише про одне ушкодження - зламане плече. Хоча після арешту Запорожця в одних трусах привезли до Броварської лікарні, і вся лікарня збіглася подивитися на нього - всього синього і побитого. Три лікарі - нейрохірург, невропатолог і терапевт - сказали: "По моєму питанню нема нічого". Міліція у змові з лікарями приховала злочин, вважає Запорожець.

Експерт Покладій О.В. була присутня на відтворенні і бачила його фізичний і психологічний стан, але нічого не зазначила у своєму висновку. "Ця Покладій, Олена Володимирівна, здається - дружина Покладія Андрія Олександровича, який був другом покійного Симоненка. Вони всі одна банда, один одного покривають. Якби не люди і не засоби масової інформації, отримав би я давно пожиттєве", - каже Запорожець.

Із надсиланням скарг і отриманням на них відповіді у Запорожця проблеми. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення", листи і скарги людини, вирок щодо якої ще не набув законної сили, надсилаються адміністрацією СІЗО особі або органу, у провадженні яких знаходиться справа. Тобто, якщо триває слідство, то слідчому, якщо суд - судді. І вони мають дати дозвіл на надсилання цього листа чи скарги адресату. Хоча стаття 40 Конституції України каже, що "Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк". Так само про це говорить Закон "Про звернення громадян".

З 3 серпня Віталій Запорожець рахується за Апеляційним судом Київської області. Але по 14 серпня включно всі його скарги спецчастина СІЗО відправляла за санкцією до Броварського міськрайонного суду. Тобто, він скаржиться на суддю Міхієнкову - а ці скарги прибувають їй же. Зрозуміло, що в такому разі вона навряд чи дасть їм подальший хід.

Оскільки відповідей Віталію прибуває дуже мало, він не певний навіть, що працівники СІЗО, зробивши відмітку у журналі вихідної кореспонденції, за ворітьми СІЗО не викидають його скарги до найближчої урни для сміття.

Ще одна проблема - Запорожець пише скарги на ім’я голови СБУ, а їх переадресовують на начальника управління СБУ Київської області, якого Віталій підозрює в участі в загальних корупційних схемах правоохоронної системи Київщини. Але він не здається. "Буду боротися, буду писати скарги, - каже Віталій Запорожець. - Тому що в мене вже просто немає сил. А що вони мені зроблять? Далі тюрми все одно не посадять".

Нагадаю, що апеляційний суд Київської області має розглянути справу Запорожця 19 вересня о 9:30. Але Віталій не певен, що засідання відбудеться саме тоді, коли заплановано. "Мабуть, знову будуть тягнути і переносити, щоб зібралося менше людей".
Тримаємо цю справу на контролі.