July 15th, 2012

Морпіх

Про суд над Лисицею

Нарешті добралася нормально до компа і можу викласти все, що не виклала за останні дні.
Отже, 11-го була на суді над Ганною Сіньковою (Лисицею). Думаю, багато хто буде здивований, що суд "по яєчні" досі триває. Ганьба, та й годі. Втім, за останні два роки ми мали звикнути до ганьби.

На суд цей я потрапила випадково, зустрівши Лисицю зранку біля мерії. Ми обидві думали, що його, як і кілька попередніх, перенесуть через неявку свідка, а якщо свідок з’явиться, то допитають його за півгодини і призначать наступне засідання.

Але вийшло не так. Свідок з’явився, і після його допиту суддя Кірєєв (той самий) вирішив допитати обох підсудних - Ганну Сінькову і Ганну Донець. Так я цілком випадково заслухала Лисиччину версію подій, озвучену нею в суді.

Свідок - колишній мент (звільнили після історії з яєчнею), зовсім молодий сільський хлопчина з Хмельниччини. Простий, як валянок. Він розповів приблизно так, як усе було - дуже приблизно, бо за півтора роки багато чого забув, а що пам’ятав, йому було важко сформулювати. Але в кінці цей хлопчина видав абсолютно геніальну фразу, яка могла б затьмарити навіть наступні покази Лисиці. Коли Кірєєв спитав його, що він загалом думає про всю цю історію (явно підводячи свідка до гучного засудження вчинку "вандалок"), молодий екс-міліціонер, ні хвилини не замислюючись, видав: "Я думав, що ця справа давно закрита".

Я рада за простого, нормального хлопця, життя якого завдяки Ганні Сіньковій не буде пов’язано з міліцією. Коли вона проживе своє життя і постане перед Божим судом - певна, їй це зарахується.

Collapse )
Морпіх

Учасники протестної акції біля Українського дому влаштували контрблокування (фото)



Повідомляє правозахисник Андрій Діденко, фото теж його.
Біля Українського дому вже кілька днів під’їзд до "майданчику протестувальників" блокований автомобілями, які контролюють працівники ДАІ. Тобто, автомобілі розташовані таким чином, щоб не було можливості під’їзду до Українського дому неконтрольованих з боку ДАІ автомобілів. Міліціонери час від часу переміщують автомобілі, аби вони не застоювалися на одному місці і створювали враження реального паркування, а не штучно створеної ситуації.

Таким чином, з 7-го липня під’їзд до Українського дому заблокований.
Але випадково міліціонери допустили необачність.
Один автомобіль відігнали, а інший на його місце поставити не встигли. Активісти акції "Український дім" скористалися прогалиною в роботі "стражів правопорядку" і заблокували цю ділянку території (див. фото).

Додатки: звернення Левка Лук’яненка до голодувальників за українську мову біля Українського дому + фото, зроблені сьогодні вдень.



БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ:
http://www.bilozerska.info/?p=8984
Морпіх

"Угроруські" вимагали у Києві офіційного статусу своїй мові (фото, відео)

11 липня Чорний Комітет, відгукнувшись на найгучнішу подію останнього часу - "мовний" скандал, провів біля Київської мерії акцію у звичному для них стьобному стилі: "угроруські" (русини) вимагали офіційного статусу своїй мові.

Головним "угрорусом" був молодий письменник Вано Крюгер. Він зачитав звернення угроруською мовою - важкозрозумілою на слух. Сам Вано каже, що це реальна русинська мова (руська бесіда) кінця ХІХ століття, але щось мені підказує, що він лукавить і деякі найкумедніші слова вигадав сам :) Решта учасників акції тримали такі ж малозрозумілі плакати.

Вимоги "угрорусів" я процитую тут у перекладі українською мовою, а кого цікавить "автентика" - може подивитися копію їхнього звернення на фото або послухати на відео.

Як і слід було чекати, міліціянти не дозволили "угроруським" активістам наклеїти на мерію нову табличку, перейменувавши її на "Кейвароску Варошску Орсагову Жупу", і Вано, попозувавши трохи з табличкою на тлі мерії, рушив до громадської приймальні, щоб передати Попову "угроруське" звернення. Там його трохи пофутболили з кабінету у кабінет, звернення врешті-решт прийняли, але головною подією всередині мерії стала реакція чиновників. Побачивши у коридорах журналістів з відеокамерами, вони злякалися так, ніби настав кінець світу.

Спочатку з кабінету номер 116 вискочив молоденький хлопець "мажорного" вигляду і закричав: "Не снимайте меня, вы знаете, кто я? У меня очень известная фамилия, будет очень неприятно!".
"А хто це такий? - загомоніли журналісти. - Треба ж, нікому не відомий хлопець враз прославиться!" :)

Інший, немолодий чиновник заперечував проти того, щоб знімали навіть... табличку його кабінету. Ще одна жінка звалювала на людей - нібито люди, що заходять у кабінет, просять, щоб їх не знімали, хоча оператор 5-го каналу ввічливо пояснював їй, що знімав лише одну людину - Вано, і пропонував переглянути відзняте. При цьому на дверях цього самого кабінету висіло велике попередження для відвідувачів, що в кабінеті їх зніматиме відеокамера! :)

Ще котрийсь із чиновників просив чергового міліціонера вивести журналістів :) Той, мабуть, знав закони краще за них і не відреагував. Ще хтось просто скромно затулив долонею обличчя. Боялися вони так, ніби у них там підпільна лабораторія з виробництва героїну. От же ж совок на марші.



Звернення
всіх угроруських міста Києва
до Голови Київської Міської Державної Адміністрації
Попова Олександра Павловича


Ми, всі угроруські міста Києва, всіляко підтримуємо прийняття Верховною Радою України Закону «Про засади державної мовної політики». Нарешті ми дочекалися визнання нашої мелодичної і прекрасної мови як окремої на нашій святій землі! Але якщо є закон, кожен має його виконувати. Оскільки в Києві більше 10% вихідців з Руської Країни (зараз: «Закарпатська область»), Київська Міська Державна Адміністрація повинна проголосити угроруську мову міноритарною, тобто офіційною, на всій території міста Києва з наданням їй всіх прав, що гарантуються цим законом (дублювання табличок, вказівників, викладання в школах і університетах, офіційна мова Адміністрації тощо).

Крім того, дуже багато вулиць, провулків чи майданів названо в місті Києві ім'ям Тараса Шевченка, проте жодна - ім'ям Будителя угроруських Александера Духновича. Дуже багато пам'ятників Леніну є в місті Києві, проте жодного - Батьку нашому Александеру Духновичу. Ми вважаємо, що це образа угроруських і продовженя політики їхнього геноциду. Тому зараз ми, угроруські міста Києва, на виконання Закону «Про засади державної мовної політики» і гарантованих ним наших законних прав вимагаємо від Київської Міської Державної Адміністрації наступного:

- повернення у угроруську абетку нашої священної літери «ѣ», злочинно вилученої комуністами-більшовиками в кінці 40-х рр.:
- відновлення в законодавчому порядку історичної назви угроруського народу і його мови (зараз в Законі «Про засади державної мовної політики» використовується назва «русинська мова»);
- визнання за угроруською мовою статусу «міноритарної» в місті Києві, тобто надання їй високого статусу офіційної на всій території міста Києва;
- перейменування бульвару Шевченка на бульвар Духновича;
- переробити пам'ятник Леніну на Бесарабській площі на пам'ятник Духновичу—можна йому лише замінити голову і все буде добре;
- присвоєння високого звання героїв України національним героям угроруського народу—II Ференцу Ракоці і його матері—великій Ілоні Зріні.

Впевнені, що виконання Київською Міською Державною Адміністрацією наших законних вимог на виконання Закону «Про засади державної мовної політики» піде на користь не лише нам, угроруським, але і всім іншим народам і етносам, які мешкають в місті Києві, і не лише угроруські залишать свій глибокий сон, як нам це заповідав Великий Будитель і Батько наш Духнович, але всі національності і етноси в місті Києві від свого глибокого сну пробудяться і всім це лише на користь піде!

За всю русинську діаспору в місті Києві
Вано Крюґер, угроруський письменник і будитель
11 липня 2012 р. від Р.Х.




БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ:
http://www.bilozerska.info/?p=9016