February 22nd, 2012

Морпіх

«Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна» (справа «запорізьких паламарів»).

Сьогодні, 22 лютого 2012 р. в УНІАНі відбулася прес-конференція, присвячена справі «запорізьких паламарів» і одночасно – новому Кримінально-процесуальному кодексу. У ній взяли участь мати підсудних Антона Харитонова і Сергія Дьоміна Ольга Дьоміна, правозахисник Володимир Лесик і адвокат Микола Бірюк.

Нагадую суть справи: 28 липня 2010 р. у Свято-Покровському храмі м.Запоріжжя (УПЦ МП) прогримів вибух. Загинула 80-річна черниця.
Президент наказав тодішньому голові МВС Могильову знайти винних протягом тижня. І їх «знайшли». У підриві звинуватили паламаря храму Антона Харитонова (хлопця, що відстав у розумовому розвитку), іншого паламаря Євгена Федорченка та Сергія Дьоміна, брата Антона. Вони вже майже два роки сидять у СІЗО. Найближчий суд – 28 лютого, 10:00, Жовтневий суд Запоріжжя.

Після затримання з хлопців катуваннями (побиття, плюс три доби не давали їсти, спати і пити при сорокаградусній спеці) вибили явки з повинною. Причому Антон написав таких явок чотири, і всі вони протирічать одна одній.

За версією слідства, мотивом була помста. Паламарю Антону за дрібну провинність (освятив кільце замість священика) було заборонено на деякий час входити у вівтарну частину храму. І він вирішив помститися, для чого став організатором злочину. Брат Сергій нібито виготовив вибухівку (за більш пізньою версією, коли стало ясно, що Сергію бракує для цього знань - придбав її у невстановленої особи), а Євген Федорченко, хлопець із дуже слабким здоров’ям і поганим зором, перелізши у 40-градусну спеку через двометровий паркан, підклав її на місце злочину.

Думаю, не варто і коментувати, наскільки ця версія є маячнею. Тим більше, що я вже докладно писала на цю тему ще влітку:
http://bilozerska.livejournal.com/467145.html

Зараз над хлопцями тривають суди. Процес вже близький до завершальної стадії.

Розповідає мати, Ольга ДЬОМІНА: «Єдині «докази» проти мого сина Антона, якому зараз «світить» 15 років – 4 явки з повинною, які повністю різні, і покази психічно хворої людини. Це жінка, близький друг Антона. Під час допиту у слідчого їй ставили питання, які вже передбачали готові відповіді. На всі питання вона відповідала: «Да, да», бо їй було погано, вона дуже боялася слідчого і хотіла скоріше піти додому. Про все це вона розповіла на суді. Казала, що Антон і Сергій ні в чому не винні, вона їх добре знає, тепер почуває себе добре і хотіла б дати правдиві покази. І суддя повів себе дивно: спитав, який у неї діагноз, які таблетки вона регулярно приймає, і врешті-решт прийняв рішення її не допитувати.

Хоча коли цю жінку привезли у райвідділ, вона показала посвідчення, що вона інвалід і має психічне захворювання. Її треба було або у присутності лікаря допитувати, або вже тепер вислухати на суді».

Collapse )