May 5th, 2011

Морпіх

ТІК про інтелектуалів та еліту

Побувала вчора на черговому засіданні ТІК - "Толоки інтелектуальних комунікацій", яка цього разу відбулася у Ворзелі, в рамках XVIІ семінару української творчої молоді, який щороку зорганізовує видавництво «Смолоскип».

Якщо вивести за дужки те, що мені взагалі не до душі формат семінарів і круглих столів (ну, це особисте) - було цікаво. Участь взяли десь півсотні молодих людей, а також письменник Віталій Капранов, громадський діяч Євген Золотарьов, політолог Дмитро Потєхін, видавець Ростислав Семків і я. Модератором, як і завжди, був письменник Сергій Пантюк.

Головною темою було поняття "еліта" і все, що з нею пов’язано. Довго сперечалися, що спільного, а що відмінного між поняттями "інтелігент", "інтелектуал" і "представник еліти", і якими якостями представники еліти повинні володіти. За Пантюком - це патріотизм, освіченість (ну дуже вже його дратують помилки Президента) і здатність до самопожертви.

На рахунок "інтелектуала" я погодилась із Ростиславом Семківим - що це просто людина з потужним інтелектом (найчастіше зі знаннями та ерудицією), яка може займатися чим завгодно, навіть і фізичною працею. Інтелігент для мене - це морально-психологічна категорія, це людина, яка завжди може поставити себе на місце іншого і через це регулярно жертвує власним інтересом задля інтересу іншої, часто незнайомої людини. У такому розумінні інтелігентною може бути проста сільська бабуся. І через це своє невміння пробиватися, плюючи на інших, інтелігентні люди до еліти не потрапляють.

Collapse )

Морпіх

Суд над Сергієм Костаковим

Я зараз у Печерському суді на засіданні над Сергієм Костаковим, якого звинувачують у побитті машини під час підприємницького Майдану (хоча на відео, яке переглядали на минулому судовому засіданні, видно, що він не торкався машини).

Костаков заявив клопотання про відправлення справи на дослідування.
Мотивація: відео, що свідчить про його непричетність; будинку, що фігурує у справі, немає в природі; з 10 свідків-міліціонерів, прізвища яких фігурують у справі, проводили з ним опізнання лише 4.

Адвокат заявив клопотання про зміну запобіжного заходу.
Прокурор і представник потерпілих сказали: "На розгляд суду". Суддя Крістіна Тарасюк пішла до нарадчої кімнати.

Суддя Крістіна ТарасюкУПД. 15:05. Суддя залишила Костакова у СІЗО. У направленні на додаткове розслідування теж відмовила.

15:10. Суддя відмовила телеканалу СТБ у фото- і відеозйомці.

Голова ВГО "Наш захист", членом якої є Костаков, хоче взяти його на поруки організації. Але має при собі лише посвідчення особи, не має чим підтвердити, що він голова. Хоча клопотання про взяття на поруки від організації оформлене правильно - ясно, що суддя відмовить на цій підставі. Пішла до нарадчої кімнати.

Мені зараз треба бігти в інше місце, подробиці про закінчення суду будуть ввечері.

UPD. Подробиці від Ірини Костакової, дружини і громадського захисника підсудного.
Засідання тривало до 6-ї години. Відпустити Костакова на поруки суддя відмовила - з огляду на те, що не були належним чином надані документи, які засвідчують, що голова організації справді є головою організації.

Сергій Костаков зробив заяву про відвід судді Тарасюк на ім’я голови Печерського суду - через упередженість судді, яка порушує його права. Суддя Тарасюк пішла у нарадчу кімнату і, повернувшись, зачитала ухвалу - від свого імені, а не від імені голови суду - що вона відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Далі почали заслуховувати свідків. Суддя викликала першого свідка, Ніколаєва, водія пошкодженого авто. Він розповідав, що він нібито під’їхав до натовпу, зупинився, і одразу люди, що там стояли, почали спершу розгойдувати, а тоді бити його машину, і що він запам’ятав саме Сергія, що Сергій був зліва від водійських дверцят, бив машину по лобовому склу кулаком і начебто зробив кулаком тріщину-павутинку.

Коли захисники задавали йому питання, за якими прикметами він впізнав Сергія - відповів, що прикмет особливих немає, впізнав по рисах обличчя. (Що малоймовірно - оскільки була темрява і Сергій був у капюшоні). Не зміг згадати жодної прикмети - наприклад, у що Костаков був одягнений (на Сергієві був великий червоний рюкзак, який водій не міг би не помітити, якби його бачив).

Жінки з організації "Спільна справа", які прийшли підтримати Костакова, але трохи спізнилися і стояли в коридорі поруч зі свідками-міліціонерами, чули, як Ніколаєв, що вийшов з засідання суду, розповідав оцим міліціонерам, як він "упізнав" Костакова: перед процесом впізнання йому показали фотопортрет Сергія - щоб він правильно впізнав :(

Заслухали також жінку-свідка, яка сиділа поруч з водієм. Сказала, що була в шоці, у неї була істерика, був великий натовп людей, було темно, і вона нічого не пам’ятає і нікого не може впізнати.

Далі заслухали свідка на прізвище Бартош, заступника начальника відділу карного розшуку. "Це ж треба вміти так викручувати! - каже Ірина Костакова. - Спочатку він сказав, що він не був свідком подій, лише брав участь у затриманні Сергія. Тоді ми сказали, що у нас до нього нема запитань. А потім він сказав, що бачив, як Сергій бив машину. Тоді у нас, зрозуміло, виникли питання, але суддя сказала: "Коли я задаю питання, ви вже не задаєте, моє питання останнє". Люди обурились, і суддя трохи відступила і дозволила запитання. І він розповів (після 25-го запитання, бо щоразу відповідав по-іншому), що був на відстані приблизно 20 метрів і не бачив, як Сергій наносив удари. Ми питаємо: а як же ви тоді у показах слідчому сказали, що саме Сергій бив машину? Тоді він почав казати, що не бачив, які частини машини пошкодив Сергій у той момент. Ми: а що ж ви тоді бачили?? Він каже: я не бачив, але я потім узнав про це з оперативної інформації. Коротше, це був цирк. Також сказав, що впізнав його по обличчю (з 20 метрів, у натовпі, в капюшоні), а у що він був одягнений і чи не мав чогось прикметного при собі - на це не звернув уваги".

На наступне засідання будуть запрошені свідки обвинувачення - міліціонери, а наші свідки ще не проходять по справі як свідки, ми їх будемо долучати, каже пані Костакова.

Наступне засідання 12 травня о 15:00.

UPD від Ірини Костакової: До речі, Олено, я про це забула сказати. На суді ми просили суддю ще раз передивитися відеозапис, тепер вже разом із свідком-водієм, щоб він вказав безпосередньо на відео на Сергія. Так суддя відмовила!!! Бо вона знає, що водій вкаже на чоловіка, який саме бив машину (ліве крило та водійське скло), але це ж не Сергій! Сергій стоїть з іншого боку авто - спереду і не в першому ряду.

Морпіх

Ну, й життя...

Завтра об 11-ій розвесела акція "Братства" біля американського посольства. На Коцюбинського.
О 13-ій - пікетування "Свободою" російського посольства. На Повітрофлотському.
У проміжку між цим, о 12-ій, презентація закону "Про доступ до інформації". У Верховній Раді на Грушевського.
Як встигнути? І коли робити три звіти?

Їжаку зрозуміло, що треба йти до Верховної Ради - "тусити", "світити обличчям" і пробивати наш законопроект.
Але ж огидно. "Дефіляторів по ВР" і без мене повно. Інформація з цього заходу оперативно з’явиться в Інеті й без мене.
Я ненавиджу "тусити" і "терти". І роботи у мене - вище даху. Щодня.
Я люблю багато чого, але більшість із того, що я люблю, у мене відібрали оці самі, яких поганою мітлою треба гнати.

І замість майданів і барикад щоразу треба йти на якесь збіговисько. "Скорее пой, скорее пой, пока твой голос еще с тобой, если ты не успеешь, его подберет кто-то другой! Скорее пой, скорее пой, пока еще не сыгран отбой, если ты не сумеешь, возьмет в оборот его кто-то другой!". Ой, якби цей "інший" зробив справу за мене, я б йому лише спасибі сказала. Але ж він скрисить собі трошки, та й усе на тому...

Коротше, братиму завтра машину і намагатимусь встигнути всюди. А там будь як буде.