April 18th, 2011

Морпіх

Реконструкція у Холодному Яру (фото)

Починаю постити звіти з Холодного Яру з фотографій реконструкції бою між більшовиками і повстанцями.
Фото, відверто кажучи, паршиві, бо я одночасно з двох рук знімала фото і відео, а на практиці це означає, що і те, і те робиться практично всліпу - не бачиш, ні який у тебе виставлено зум, ні що потрапляє у кадр.
Але хай будуть :) Історія.

Реконструкція мені сподобалась. Зазвичай під час реконструкцій регулярно дратуєшся військовою непрофесійністю того, як рухаються окремі бійці. Але тут воно ніби й доречно, адже це не регулярні частини, а селяни-повстанці з одного боку і різний набрід з іншого. Піротехніка була на висоті, і загалом все виглядало доволі потужно.

Сюжет простий: червоноармійці пограбували селянську хату, вкравши, між іншим, живе порося. Вони завантажили експропрійоване на вози і рушили уздовж дороги. Але далеко не від’їхали: у кущах на них чекала засідка повстанців.

Перший напад червоноармійці відбили. Повстанці відступили, забираючи поранених. Але швидко повернулися з новими силами і ціною немалих жертв знищили більшовицький загін.

Діти-глядачі були у захваті, деякі верещали: "Смерть москалям!" :)

Після закінчення "бою" "повстанці" святкували перемогу, стріляючи холостими набоями у повітря, і фотографувалися з усіма бажаючими.

Collapse )

Морпіх

Вшанування повстанців у Холодному Яру. Мітинг (фото)



Поїздка до Холодного Яру (на жаль, змогла бути тільки один день, 17-го) – це було щось! Коли стільки людей (а було десь кілька тисяч) з однаковими поглядами збираються в одному місці – це завжди щось.
Побачити всіх - реально практично всіх - знайомих. Відчути єднання. Як щороку на Покрову, тільки ще краще.

UPD: Згадала про неймовірну перекличку присутніх - з’ясувалося, що у Холодному Ярі - не тільки, як можна було собі уявити, черкащани, кияни і західняки - а й мешканці Донбасу, Криму і навіть міста Севастополь!

Були, звісно, моменти, які мені не дуже сподобались, але про це пізніше.

Для мене все почалося з малоприємної пригоди. Примудрилася на одну хвилину запізнитися на автобус, який відходив від Ярославового Валу, і він поїхав без мене. Почала видзвонювати людей, чи не їде хто машиною – і хлопці, зокрема, голова Молодого Руху Іван Крулько, зупинили цей автобус біля метро «Харківська», і він мало не годину мене чекав разом з людьми, серед яких, між іншим, були нардепи. Як же мені було соромно :) Дуже дякую хлопцям, що дочекалися.

У Холодний Яр ми потрапили перед початком мітингу на місці останнього бою головного отамана Василя Чучупаки.

Collapse )

Морпіх

Співаки Холодного Яру (відео)

"Коли ж знову до нас прийдуть
московські онуки,
то кров за кров, і смерть за смерть,
і муки за муки..."

Співають бандурист Тарас Силенко і хлопчик, ім’я якого я, на жаль, загубила. Хто знає - напишіть мені.
UPD: Це Максим Концерцев, 11 років, Кам’янка, пісня "Козацька слава" (автор слів і музики Віра Дроботенко, викладач Кам’янського будинку творчості.
Пробачте, знов-таки, за періодичне смикання камери - другою рукою робила фото :)



Морпіх

Холодний Яр. Освячення зброї і дуб Максима Залізняка (фото)



Третій і останній сюжет з Холодного Яру (ще пізніше буде відео) - освячення зброї на Монастирському ставку.

Сором мені - я, мабуть, чи не єдина з націоналістів, яка до цього не була у Холодному Ярі. Так ось, хлопці і дівчата, які раніше святили зброю у Холодному Ярі, розповідали про неймовірне піднесення, яке відчували - хоча раніше на це дійство збиралося не більше 50 чоловік.

Collapse )