February 8th, 2011

На Покрову-2006

Повернули техніку

(По-русски читать тут)
Повернулася щойно з допиту у Печерському РУГУ МВС. Ходила вдвох з моїм адвокатом, Сидором Кізіним. Після допиту мені повернули вилучену під час обшуку 12 січня техніку - всю, крім 162 CD і DVD-дисків з інформацією. Кажуть, ще треба час, щоб усі передивитися.

Фотоапарат, відеокамера і нетбук у робочому стані. Комп'ютер перевірити не змогла, бо він частково розібраний, і зібрати його сама я не можу, почекаю людину.
Зараз я зв'яжуся з усіма, хто позичав мені техніку, і поверну її.

Під час допиту, який тривав приблизно півтори години, ставили додаткові питання, пов'язані з подробицями появи матеріалу про підпал офісу ПР на нашому сайті, питали, що мені відомо про інші подібні підпали (а я про них взагалі вперше дізналася від слідчого), і таке інше.

Зрозуміло, друзі, що техніку повернули лише завдяки вашій допомозі - завдяки бучі, яку ви підняли.
В першу чергу дякую моєму партнеру Олексію Ярославцеву alek_ya, адвокату Сидору Кізіну, фотожурналісту Віктору Круку sotnyk, голові ВО "Свобода" Олегові Тягнибоку, його заступнику Андрієві Мохнику, голові київської "Свободи" Андрієві Іллєнку deschenko, Вікторії Омельченко viaaaa.

Дякую за бучу і за депутатські запити нардепам Андрію Павловському, Андрію Парубію, Лесі Оробець lesyaorobets, Віктору Уколову, Ірині Геращенко, Олександру Третьякову, Володимиру Яворівському, а також заступнику голови АП Ганні Герман (увагу до історії з обшуком у мене вона теж привернула чималеньку :).
Дякую також за допомогу Ярославу Джоджику, Юрію Костенку, Івану Зайцю.

Дякую співголові Харківської правозахисної групи Євгену Захарову, правозахисникам Андрієві Діденку і Дмитрові Гройсману.
Дякую голові Київської незалежної медіа-профспілки Юрію Луканову, представнику "Репортерів без кордонів" в Україні Оксані Романюк romanuke, помічнику депутата Олені Мартиненко, дякую усім журналістам і правозахисникам, в т.ч. іноземним, хлопцям з КУПР та інших організацій, позаорганізаційним активістам. Кого забула назвати поіменно - згодом згадаю, допишу.
Завдяки вам за пару днів моя робота повернеться у нормальне русло.
На Покрову-2006

Елена Белозерская: Я не знаю, как назвать ту страну, в которой мы живем сейчас. Малороссией?

Інтерв'ю зі мною, що вийшло сьогодні на "Фразі".
Не дуже вдале, бо давала я його, будучи страшенно змореною, і це відчувається. До речі, це інтерв'ю - наочна ілюстрація і пояснення, чому я не люблю редакторів і прагнула завжди мати власний ресурс :)
Журналістка, що брала у мене інтерв'ю, надсилала мені готовий текст, він починався словами "Елена Белозерская – популярный блогер и профессиональная журналистка". Про журналістку редактори викинули :)


Елена Белозерская: Я не знаю, как назвать ту страну, в которой мы живем сейчас. Малороссией?
08.02.11 10:00

Ева Анзина, специально для «Фразы»


Елена Белозерская – популярный блогер. Она известна своими смелыми, провокационными репортажами с самых горячих акций. Ее оперативности могут позавидовать многие коллеги, ведь именно в блог Белозерской журналисты заходят, зная, что их уже ждет эксклюзив. В интервью «Фразе» Елена рассказала о репрессиях против блогеров и журналистов в Украине, идеальном президенте, теракте относительно памятника Сталину и своей политической деятельности.

Елена, мы начнем разговор с вашего блога. Откуда возникла его концепция? Почему вы решили заниматься именно репортажной журналистикой, и как удается «ловить» факты, которые видит не каждый репортер?

Я замышляла свой блог, как независимое СМИ без редакторов, которые меня очень достали. Первый репортаж был с Покровы в 2007 году. Поставила, посмотрела, какая посещаемость и увидела, что людям нравится. Теперь читатели заходят и ждут репортажей, которые съедают все мое время и силы. Может быть, я бы чаще писала политическую аналитику, но нет времени. Три с половиной года работы над блогом, практически на износ.

По отношению к нынешней власти ваш блог провокационен. Вы не боитесь в условиях обыска своей квартиры и бесконечных репрессий, выставлять довольно смелую информацию?

В плане смелости, я такой же человек, как и все, не храбрее и не трусливее многих людей. Я начинала заниматься тем, чем занимаюсь, в совершенно другой стране. При Ющенко, она называлась Украина. Теперь же я не знаю, как назвать ту страну, в которой мы живем сейчас. Малороссией?

При предыдущем Президенте я позволяла себе намного больше, чем позволяю сейчас. А теперь, когда все изменилось, бояться – значит, изменить своим убеждениям. Но я не могу перестать писать, как я писала, думать, как думаю. Получается, что автоматически, с приходом этой власти, я оказалась в оппозиции. И в этой ситуации молчать уже просто нельзя. Публичность – это защита. Она спасает. Если бы я сейчас просто сбежала и захлопнулась в свою раковинку, они бы меня все равно достали за то, что я делала в прошлом. Но тогда меня бы уже никто не знал и никто не защищал: ни нардепы, ни «Репортеры без границ», ни правозащитные организации.

Collapse )
Морпіх

Почалися репресії у Черкасах! Обшукують, вилучають техніку

(По-русски читать тут)
Щойно мені прибуло повідомлення від одного з читачів блогу:

"8 лютого 2011 року у Черкасах правоохоронні органи розпочали безпідставні репресії проти Громадської Організації "Воля ХХІ", що відома своєю проукраїнською, патріотичною діяльністю, зокрема через сайт http://www.volya.ck.ua/ . Міліція провела обшук у голови ГО «Воля ХХІ» Назара Обідзінського та "волівця" Ігоря Сичова, було знято відбитки пальців, як з кримінальних злочинців, правоохоронцями вилучено комп’ютер та ноутбук, знято особисту інформацію з мобільних телефонів. Всі свої дії «стражи порядку» чинили під сміхотворним приводом розшуку міфічних терористів".

Отримавши такого листа, я негайно зв'язалася телефоном з Назаром Обідзінським. Ось що він повідомив:

"Насправді репресії почалися ще на тому тижні, у п"ятницю 4 лютого, коли мене викликали у Черкаський УБОЗ і взяли пояснення. Річ у тому, що позаминулої неділі у 12:07 з телефона-автомата в міліцію повідомили, що Черкаси в декількох місцях заміновані, вимагали грошей.
З цього приводу начебто мене і викликали. Коли я спитав, до чого тут ми, нагородили маячні: "Ви ішли кандидатами в депутати в органи влади, і у вас була відповідна програма, і ми зараз усіх кандидатів шерстимо".

Пану Назару, на відміну від мене, дозволили залишити у себе копію постанови суду на обшук. Він зачитав мені формулювання про те, що, власне, у нього шукали. Ви вдумайтесь: "За вказаною адресою можуть знаходитись предмети та речі, які мають доказове значення у справі".

У перекладі: зараз обшукувати можна кожного, і шукати при цьому що завгодно.
Якщо після анонімного дзвінка з погрозами можна буде обшукувати опозиціонерів, дзвонитимуть і погрожуватимуть щодня.

У Назара Обідзінського вилучили системний блок, у Ігоря Сичова - комп'ютер, ноутбук і листівки патріотичного змісту. Схоже, запроваждують нову практику: під сміхотворними приводами влаштовувати обшуки, санкціоновані кишеньковими судами, і вилучати техніку, щоб "заткнути" опозиційні сайти.
Не мовчимо!