November 24th, 2010

На Покрову-2006

Моє вчорашнє інтерв’ю Бі-Бі-Сі

Студія Бі-Бі-Сі знаходиться на Подолі, біля Контрактової, і мене туди запросили на третю, а я втекла з Майдану о 14:45. Ще й не бувши до цього ніколи в цій студії. Ледве встигла добігти. І примудрилась запізнитись лише на 3 хвилини. Пощастило.
Це така щоденна годинна передача, "Добрий вечір з Лондона!" називається. Я сиділа у студії, а в навушниках чула голос мого співрозмовника з Лондона, Богдана Цюпина. Я розумію, що ті, хто працюють на радіо чи ТБ, до такого звикли, а я лише вдруге у радіостудії, і мені було страшенно цікаво :)



Інтерв’ю ви послухаєте, а я краще ще трохи про Майдан розповім. Зробила я, значить, з десяток-другий фоток під дощем, парою слів з людьми перемовилась, кілька твітів зробила, дивлюсь на годинник - 14:22. Ой леле! А мені ще поставити фото в Інет, тобто розпакувати нетбук, під’єднати модем і мишу, дочекатись, поки усе завантажиться, розпізнає пароль, зловить мережу і т.д., після чого переливання фоток у нетбук, відбір, мінімальна обробка і заливання в Інет з такою швидкістю конекту, яка мене в Києві тримає :) Коротше, якщо не поспішати, роботи на годину. І ще дощ. Фотоапарат вже давно мокрий, про нетбук не знаю, бо він у сумці :)

Залітаю у перший-ліпший намет, прошу дозволу попрацювати десять хвилин з нетбуком. Намет невеликий, у ньому ховаються від дощу, один в одного на голові, підприємці з якоїсь області, які, звісно, бачать мене вперше. Почувши слово "нетбук", вони перезирнулися: "Журналіст" - і за кілька секунд обладнали мені пристойне робоче місце, ще й самі поривалися вийти на дощ, щоб не заважати мені працювати.

Це я до чого веду? До того, що порівняйте цю поведінку простих людей із хамством влади.
Зараз ви скажете мені, що підприємці, мовляв, зацікавлені, щоб журналісти про них писали і писали добре.
А влада хіба не зацікавлена?
Але у неї інші методи - хамить і залякує.

До речі, ті підприємці питали мене, чому вчора, коли був повний Майдан, журналістів був мінімум, а сьогодні, коли людей мало, журналістів багато. Я сказала, що це тому, що у перший день влада сподівалася, що протести вдасться замовчати. А коли блокаду вже прорвано, тоді у пролам усі лізуть :)
На Покрову-2006

У мене проблема. З "Підприємцем" з Майдану

Шановні друзі, маю з вами порадитись, що робити.
Сьогодні у наметовому містечку на Майдані я нарвалася на хамство. А хамство не звикла спускати не тільки представникам влади.
Було так. Шукаючи на прохання одного з читачів блогу контакти присутніх на Майдані мешканців Кривого Рогу, я спілкувалася з багатьма людьми у містечку. Всі вони були дуже приязні, і всі мало не силою заводили мене до своїх наметів - щоб я сфотографувала їх і їхній побут. Скаржилися, що деякі ЗМІ навмисно представляють все так, ніби там самі бомжі і алкаші.
Ці ж люди привели мене і до великого намету-їдальні, де обідали і просто ховалися від холоду дуже багато людей - познімайте, як ми живемо, кажуть.

До намету я увійшла з молодою тележурналісткою Мар’яною і її оператором. Одразу ж дорогу нам перепинив мужик з виглядом "старшОго": "Тут знімати не можна!".
Мар’яна, вимкнувши всю техніку, почала ввічливо розпитувати, чому не можна знімати. Пояснювала, що кадри людей, які їдять, їй не потрібні - потрібно зняти кілька секунд, як симпатична жінка нарізає хліб і на тарілочках роздає людям.
Той: "Ідіть у штаб, якщо там дозволять, знімайте".
Мар’яна: "Я щойно зі штабу, ходила туди кілька разів. Нам сказали, що вони не проти, але особисто ви проти".
Хам: "Значить, не можна, раз я проти".

Я писала розмову на диктофон, на який він клав руку і питав, по якому праву я записую.
Я: "Представтесь, будь ласка".
Він: "Підприємець". Інше ім’я назвати категорично відмовився. Пояснити причини своєї поведінки теж. Каже охоронцю: "Прошу тебе, ввічливо і толерантно зроби так, щоб дівчата звідси пішли".

Біля штабного намету один з організаторів, Петро Михайленко, пояснив: "У нас тут сепаратизм, вже ділять периметр". Розпитав, у якому наметі нам не дозволяли знімати, подякував за інформацію і пішов туди. Повернувся і каже, що там медики і вони проти зйомок, бо бояться, що санстанція звинуватить в антисанітарії.

Зрозуміло, що це неправда.
По-перше, ніякої антисанітарії там не було. До речі, у наметах, в кожному з яких живе багато людей, як не дивно, немає поганого запаху.
По-друге, весь наметовий табір незаконний, вам зараз про санінспекторів думати?

Нікого з організаторів (принаймні тих, з ким знайома) я ні в чому не звинувачую.
Звинувачую конкретного хама.
Зрозуміло ж, що він узяв у когось гроші, щоб заблокувати інформацію про нормальний побут нормальних людей. Щоб можна було відзняти десь кількох п’яних бомжів і прокоментувати ці кадри "Побут мешканців наметового містечка".
Чи, може, їдять там люди щось значно дешевше, ніж те, за що гроші проплачені? На їжі для великої кількості людей багато накрасти можна...


І що мені робити?
Коли це відбувалося, у Будинку письменників на Банковій почалася нарада координаторів акції, де узгоджувались подальші плани. Я мала намір туди піти і поробити трансляцію для вас, але не пішла - думаю, розумієте, чому.

Ви взагалі усвідомлюєте ситуацію? Я добу брала безпосередню участь у пробиванні інформаційної блокади, а тепер якесь хамло буде наказувати нас виводити??
Крім того, це не нас як людей не пустили, а тисячі наших читачів і глядачів.

Я не безправна дівчинка з мікрофоном, яку послало керівництво і яка просто піде і доповість цьому керівництву, що її кудись не пустили.
І я не стороння людина з вулиці, тому знаю всі підкилимні тонкощі нинішньої боротьби, в т.ч. і дуже ганебні речі, але не пишу про них і не писатиму, бо не маю морального права - спільну справу робимо, ця влада повинна піти, і на певні негарні речі на шляху до цього тимчасово доводиться закривати очі.
Чому взагалі написала про цей інцидент? Бо нарив треба вчасно розітнути, поки все не загнило.

Вважаю, що хам повинен переді мною вибачитись.
Розумію, що якщо він має гроші, а у мене, на відміну від нього, руки зв’язані вищезгаданими моральними аспектами, організатори можуть обрати посваритись зі мною, а не з ним.
Не робіть цього, друзі. Бо те, що у вас почалося, називається гнилизна. З моєю участю чи без моєї - боком вилізе.

Collapse )