April 14th, 2010

З мегафоном

Вісті з фронтів: так і знала, що проти мене "заказуха"

(По-русски читать тут)
По-перше (ви це, мабуть, вже знаєте) сьогодні Шевченківський суд не задовольнив скаргу адвоката Сидора Кізіна на порушення кримінальної справи проти Миколи Коханівського за його бійку з Вороніним. Кримінальна справа залишається відкритою.
Вона, ця справа, шита білими нитками, оскільки інкримінують Миколі ст. 296 ч. 2 - "хуліганство, вчинене групою осіб". Тобто, це якби кілька били одного. Хоча всі свідки, в т.ч. міліціянти, в один голос свідчать, що ніякої "групи" не було, конфлікт і бійка виникли між двома - Коханівським і Вороніним.
По справедливості суддя Осипова мала б, як мінімум, перекваліфікувати справу на іншу статтю. Адвокат Кізін здивований її рішенням, оскільки знає її як одного з найсправедливіших і найбільш кваліфікованих суддів Шевченківського райсуду.
А може, це й на краще, що справу не перекваліфікували. Скоріше лусне.

******************************************************
По-друге, була сьогодні разом з адвокатом Кізіним на допиті у слідчого Голосіївського РОВД Коновода В.В. - по справі хлопців з "Автономного спротиву", які закидали димовухами і фарбою магазин дорогого хутра (подробиці про попередні події тут). Була очна ставка з обвинувачуваним хлопцем. Я, зрозуміло, бачу його вперше і під час акції теж не бачила, бо дивилась крізь об’єктив, а в об’єктив мені потрапила лише одна людина з фаєром, зі спини, комплекцією на цього хлопця не схожа.
Він, не дивлячись мені в очі, розповів у подробицях, як все відбулося, при цьому назвав по іменах своїх товаришів - хто кому давав фаєр і лампи накалювання з фарбою тощо.
Так і сказав: "лампи накалювання". Не кажуть так хлопці його віку. І "я вчинив хуліганські дії" не кажуть. Видно було, що по пам’яті цитує написаний не ним текст. Завчив і каже те, що наказали говорити.

Слідчий дуже детально розпитував хлопця саме про мене: де і на якій відстані я стояла, коли роздавали "знаряддя праці" і домовлялися, хто що робитиме, що бачила і т.д. А я, ясна річ, нічого не бачила і не знаю, крім того, що потрапило мені в об’єктив і що ви всі бачили на моїх фото.
Зрозумійте, що відбувається: слідчому відомі імена "подільників" хлопця - і вони всі на волі, нікого нікуди не смикають і не викликають (якби було інакше, я б знала. Коли затримують громадського активіста, я дізнаюся про це раніше, ніж його довезуть до РОВД - мене в таких ситуаціях з-під землі дістають).

Тобто, замість того, щоб ловити хлопців, які реально кидали димовухи, слідчий смикає мене - журналіста, проводить у мене незаконний обшук і намагається сфабрикувати проти мене справу. Це при тому, що й хлопців-то провина тягне максимум на дрібну "адмінку".
Оскільки хлопець в усьому зізнався та імена своїх товаришів повідомив, метою очної ставки було викрити у чомусь не обвинуваченого - а мене.

Висновок: заказуха. Проста і банальна. Щоб мене заткнути.
Кажу ще раз: якщо заткнуть журналістів - заткнуть усіх. Буде, як за СРСР: офіційна преса брехатиме, їй ніхто не віритиме, але як насправді - не знатиме.

Бачить Бог, я абсолютно неконфліктна людина і війну цю починати не хотіла.
Але мені її нав’язали.
Нав’язали ще тоді, коли вдерлися у мій дім з незаконною постановою на обшук, коли залякували моїх батьків - це, мовляв, ми ще по-хорошому, а могли б з групою захвата, і покласти всіх на підлогу, бо ви знаєте, чим ваша дочка займається?! - у моїх батьків сила духа ще та, і вони дали їм гідну відсіч, але чому вони мають це терпіти?

Війна - так війна. Будуть депутатські звернення і заяви міжнародних організацій. Будуть позови про відшкодування моральних збитків. Будуть суди. Мені на чиєсь замовлення не дають нормально працювати і спокійно жити - я не дам жити їм. Заодно виконаю свій громадянський обов’язок: створю прецедент, що журналістів чіпати зась.

...Ну, далі він не дозволив мені спілкуватися з адвокатом, адвокат заявив, що це незаконно, вони почали сперечатись, мені стало погано, до мене викликали швидку, слідчий мене довго не випускав з кабінету (перегороджував двері), і адвокат написав в усі інстанції заяву про злочин з боку слідчого, в т.ч. про незаконний обшук. Триматиму вас у курсі...
На Покрову-2006

"Не люблю вражеское минное поле. Свое не люблю не меньше"

Стаття мого друга, журналіста Ярославцева, про проблемні стосунки журналістів з міліцією, про загострення їх останнім часом: Львів, Українській дім, обшуки і допити в мене і Фурмана, наказ по МВС від 25 березня, який не виконується... Один з перших грамотних оглядів, дуже рекомендую.

http://alek-ya.livejournal.com/1773758.html