January 20th, 2010

Вітер

"...я буду ждать тебя, я буду ждать всегда..."



"Мой адмирал, такой далекий, милый друг мой, слышишь,
с глубокой нежностью я думаю о вашей жизни.
И если б знали вы, я все бы отдала за то, чтобы увидеть вас, услышать,
прикоснуться к вам, мой милый.
Мой адмирал, я точно знаю, что когда-нибудь мы будем вместе,
и если не на этом свете, то на том.
Мой адмирал, я буду ждать тебя, я буду ждать всегда".


Як ви ставитесь до "осучаснення" старих пісень - аранжування і виконання їх у сучасному стилі?
Я - загалом добре. Бо не буде молодь слухати музику, виконану у стилі і записану у якості "грамофонних" часів. Це - для старих людей, вчених і тонкого прошарку любителів.
Мені подобаються, наприклад, кращі зразки "осучаснених" воєнних пісень, які щороку крутять на 9 травня.
Але мене пересмикує від "кислотних", чи Бог зна, які вони, каверів Цоя. Я виросла на цій музиці і сприймаю її лише в оригіналі. Але ті, хто молодші, мабуть, такий стиль слухати вже не можуть...

У запощеному кліпі - взагалі крайність: лист закоханої жінки початку минулого століття читається як текст сучасної репової пісні. Це, звісно, не текст справжнього листа Анни Тімірьової до Олександра Колчака, але стиль і зміст її листів передані доволі точно.
Звучить? Чи ні? тополек
На Покрову-2006

Поразка - це наука



Пам’ятаєте, Андрійовичу, у Ліни Костенко: "Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить".
Невже ж Вас і поразка нічому не навчила?
У своїй заяві з приводу результатів першого туру Ви стільки разів вжили слово "демократія", що якби на Вашому місці була Тимошенко, я з упевненістю сказала б, що вона готує силове захоплення влади. А від Вас усього можна чекати - навіть того, що Ви справді вірите, що Ваші улюблені націонал-демократичні криси придатні для об’єднання і плідної праці.
Деякі речі, які знаю, я не маю права розповідати, але повірте мені: Вас оточують криси. Не всі, але 90%. Це забагато.

У виступі перед губернаторами і виступі перед "представниками інтелігенції", Ви знову обіцяєте політичне майбутнє "тим, хто поділяє і шанує демократію, національне відродження і європейські цінності". Знову на ті ж граблі.

А як просто це все можна зробити. Навіть зараз.
Крис розігнати. Хай ідуть під Юлю, хай їй гірше буде.
З нуля створити партію. Назвати її "Партія Віктора Ющенка". Просто, зрозуміло і не вкрадуть.
Сказати людям: пробачте, народ, загрався я у демократію. Вона, може, й нічого, але люди до неї не готові.
Взяти у команду п’ятьох-десятьох голодних до роботи і влади молодих людей - таких, як Мохник і молодший Іллєнко (звичайно, не саме їх - ці від Тягнибока не підуть :). Віком бажано не старше 30 років. Такому скажеш: "Якщо ми переможемо, через 5 років ти будеш губернатором великої області". І буде він землю рити і жили рвати, і не зрадить, і не втече. А копійку вкраде - гнати одразу й іншого молодого брати.
А що можна запропонувати вже діючому губернатору, щоб він не перебіг до Юлі? Чи 70-річному "представнику інтелігенції", якого вже цікавить тільки онуків забезпечити (власних, звісно).

Може, воно й краще, що все так сталося. Хай Юля трошки струсне країну. І їм хвости прищемить, і за Вами народ пожалкує. А якщо, не дай Боже, прийде Янукович і почне морди бити, тоді по Вас взагалі ридатимуть.