December 30th, 2009

На Покрову-2006

Велика Гра: Страйкболісти як мобілізаційний резерв



(По-русски читать тут)
Прислали мені на мило цікаву статтю. Далеко не в усьому погоджуюсь з автором, але грунтовний підхід до описання страйкболу сподобався - не могла не поставити.
Фотки теж прислав автор, але я не втрималась і виставила одну з власного архіву :)


Більшій частині чоловіків, а також деякій частині жіноцтва притаманний мілітарний інстинкт. Він довго пригнічувався партійно-радянською дійсністю, переслідувався самим викривленим образом життя. І тоді, і в наш час він знаходить вихід у різних, на перший погляд, невійськових видах діяльності. Пам’ятаєте переслідування радянською верхівкою карате та східних бойових мистецтв? А чого вже варті в самій армії підозри до всілякого роду добровольців?! Обов’язок, як спонукальний мотив, займає далеко не перше місце. У більшості це – душевний порив, іноді – емоція, іноді – жага справедливості, її поновлення, іноді – жага помсти, іноді – встановлення свого «порядку», нав’язування власної волі, іноді – просто тяга до пригод.

В умовах дискредитації ідеї військової служби, як в теперішній час, так і в період переформатування радянської імперії, розвал старих державницьких форм, дискредитація старих ідей, як на практиці (тобто в економіці), так і в теорії, спочатку з’явились парамілітарні воєнізовані та збройні підрозділи, що перейняли на себе військову функцію, яку так природно втратили регулярні збройні сили. З розпливчатою функцією держави розпливчатими виявились й самі офіцери-прапорщики, а, тим більше, генерали. З дефіцитом пропозиції нормальної мілітарної діяльності з боку традиційних інститутів – армії, державних органів для патріотично налаштованих громадян виникають різні симулятивні, так би мовити, моделі такої діяльності. Вони трансформуються, наприклад, у виникнення різних видів спортивної та громадської діяльності.

Collapse )