September 15th, 2009

Вітер

"Ти уже не мій, а я лишилася твоя..."



"І якщо колись ти не будеш мій,
Те, що говорив мені одній - як ти скажеш їй?
Як же ти зумів все забути, як?
Ти уже не мій, а я лишилася твоя..."


Як же я люблю Марічку Бурмаку і її простенькі кліпи! Начебто таке саме, як у всіх - а не таке. "Вивозить" смак і відсутність попсового похабства, типу вульгарного одягу і рухів.
Як вона приїздить на свій "зірковий" концерт і виходить з машини у кросівках! Як вітається з музикантами... Загальне враження - приїхала зірка на концерт (бліци і темні окуляри), а по суті - напівтемне приміщення і десяток людей явно з найвужчого кола.

Але головне - це месідж у кінці: величезний порожній зал, а в ньому - один лише чоловік, для якого вона співає. Насправді, думаю, зал забитий публікою. Просто все, що робиться - робиться для однієї людини...