January 5th, 2009

На Покрову-2006

"Обитаемый остров"

Подивилася фільм Бондарчука «Обитаемый остров» за однойменним романом Стругацьких.
Не сподобався.
Але дечим вразив.




Не сподобався, бо не люблю мутантських пик, «кишки навиворіт» і всіляку іншу «естетику» голлівудської «жахалочки».
Не люблю ріжуче око мигтіння кадрів на шаленій швидкості замість якісної бійки.
Не люблю «стиль кліпу» – фільм зі змонтованих як попало рваних шматків, коли практично до кінця важко зрозуміти, що до чого.

Вразив тим, що це перший побачений мною за останні роки РОСІЙСЬКИЙ ОПОЗИЦІЙНИЙ ФІЛЬМ.
Я не думала, що у них дозволяється таке знімати.
Фільм так само сміливий, як демонстрації рухівців у кінці 80-х з великими цитатами з Конституції УРСР. Нам, сучасним українцям, з нашою тотальною свободою, це важко зрозуміти.

Після всіх цих «Адміралів» і «Олександрів Невських», з їхнім звеличуванням постаті Російського Вождя, автори фільму, заховавшись за подвійною спиною класиків (мовляв, це все вони, це не ми!) показали Систему, яка випромінюванням зі спеціальних веж промиває людям мізки. Ті, у кого випромінювання викликає лише жахливий головний біль – "виродки", вороги народу. Тобто внутрішні вороги. Є ще зовнішні – дві колишні «чи то провінції, чи то колонії» (яке гарне визначення для колишніх радянських республік!) – втілення безпричинної підлої агресії. «Раньше мы были одним государством. У нас была общая история. За это они нас ненавидят».

Причому, це не пост якогось там блогера, а великобюджетний фільм відомого режисера, який демонструватиметься по всій країні.
На початку перебудови Жванецький так відповів на питання, чи не боїться він казати таке зі сцени: «Дуже боюся. Але ще більше боюся втратити популярність».

Отже, не всі російські діячі мистецтва, як той же Газманов («Это моя страна») ностальгують за часами радянської імперії. «Разброд и шатание» в їхньому суспільстві.

http://bilozerska.livejournal.com/112697.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/112697.html
Морпіх

Увага! Експеримент!

Створила російськомовну версію свого блога – bilozerska_rus.

Бо переконалась, що серед людей, які не знають української мови, досить багато тих, кому цікавий мій ЖЖ.
Вони перекладають матеріали з нього і розміщують на своїх ресурсах. Причому перекладають комп’ютером, вичитати після якого не в змозі. І виходять перли: «бєрци», якими когось б’ють, перекладають на російську як «кирпичи», а потім з російської на англійську – «rocks thrown at them» :)). А «смолоскипну ходу» – просто як «шествие», бо що таке «смолоскипна», онлайн-перекладач не знає :)

Цим хорошим людям слід трохи допомогти. Я теж перекладатиму комп’ютером, бо часу в мене обмаль, але зможу, принаймні, вичитати на предмет «перлів».

Тим російськомовним френдам, які зафрендять новий блог, розфренджувати цей не раджу. Оскільки:
- блог bilozerska_rus є експериментальним. Якщо я розчаруюсь у цій ідеї, видалю його без жалю.
- я не вестиму дискусій у тому блозі – по-перше, через те, що на два ЖЖ мене просто не вистачить, по-друге, сильно підозрюю, що новий «проект» потоне у матюках. Тож хай там і матюкаються. Самі з собою.
- я рідко читатиму френдстрічку нового журналу – теж тому, що не встигатиму.

Що, друзі, скажете на таке?

UPD: До опівночі з’явилися 5 перших френдів: andreistp, pavel_ak, dmytro_prykhno, sometrouble, alek_ya :)