December 31st, 2008

Зима

Про друзів і ворогів

Френдеса emarinicheva запропонувала цікаву гру: згадувати найкращі, найщасливіші моменти минулого року, передаючи естафету конкретним або всім бажаючим френдам.
Оскільки не люблю флешмоби, не викликаю нікого, але сама дещо напишу. (Хоча до її поста не збиралася навіть писати підсумки року).

Замислилась я: а які в цьому році були в мене щасливі моменти? Весь рік загалом був скоріше поганим, ніж хорошим. Були деякі досягнення, але, біс його забирай, про половину з них просто не можна писати!

Підмітила одну цікаву закономірність: у цьому році повний спектр ворогів і «підворожників» (як підкуркульники :), старанно робив для мене добрі справи, а друзі і однодумці шкодили і псували кров.

Українофоби Табачник і Крючков видали книгу «Фашизм в Україні», де розпіарили мене, грішну, мало не нарівні з Ющенком :))
Севастополець, один з тих, з якими ми воювали у травні під штабом Чорноморського флоту , під Новий рік прислав мені бандероллю втрачені на полі бою темні окуляри.
Відомий політичний діяч із жахливою репутацією регулярно ходить до мене у ЖЖ і час від часу підкидає різні цікавинки.
Громадянин Росії, опонент у всьому, підтримує зі мною дружнє листування і подеколи приносить доволі приємні моменти.
Також мені дуже сильно допоміг один працівник МВС, але чим, сказати не можу.

Найцінніший подарунок у житті, він же найсильніша емоція року! – дістався мені взагалі від страшних людей – від німецько-фашистських загарбників, напряму. Хто в темі – здогадається :)

Лиха від близьких людей, друзів і однодумців було більш ніж достатньо. Щоб не розводити нюні під Новий рік, розкажу лише про один випадок.

Людина, яку я вважала близьким другом і яка зробила мені багато добра, з власної ініціативи запропонувала сюжет моєї недописаної книги одному видавцеві. Видавець начебто прийшов у божевільний захват і одразу ж пообіцяв публікацію книги в наступному році. Уявляєте, яка я була щаслива! Думала, за 2-3 місяці допишу і буду автором надрукованої історичної праці.
Розкатала, коротше, губу дівчинка. Залишалося тільки надіслати видавцеві одну главу, щоб подивився мій стиль. Надіслати не встигла – друг дав відбій, категорично відмовившись пояснити причини. Цілком можливо, вони були об’єктивними, але ця людина більше не є моїм другом.

Минулий рік був роком Криси. А я ж їх постійно лаю! Може, помстилися? :) Щодо биків – з одним я якось впоралась за допомогою хворостини. Буду сподіватися, ще раз упораюсь.