November 19th, 2008

Морпіх

Британське посольство: надії на визнання геноциду є?



Ні, друзі, я не вступила до ВО "Свободи" :) Просто в ці дні вони єдині роблять якісь вуличні акції. Решта принишкли, як миші. Тож знімати доводиться "Свободу" і писати про неї ж.

Сьогоднішнє пікетування вийшло дуже коротким. Було непогане гасло: "Британіє, чому ти не визнаєш Голодомор 1932-33 років геноцидом? Ти боїшся Кремля? Де твій гонор, Британіє?"
Чемні, на відміну від німців, англійці запросили заступника голови партії Андрія Мохника всередину, прийняли від нього вимоги, пообіцяли передати послу і повідомили, як я зрозуміла зі слів Мохника, що Британія може незабаром визнати Голодомор геноцидом Української Нації. Мабуть, таки мають гонор :)

Collapse )
Морпіх

Про "добрих людей" і їхні поради

Жив у нашому селі мужик. На його садок виходили вікна сусідської хати. А там - бабка, вже у старечому маразмі, тицяла йому з вікна дулі.
Ну, жив мужик і не звертав на дурну бабу уваги. Але одного разу приїхав до нього "городський" знайомий - вишні збирати. Побачив і спитав: "Чому ти оце терпиш?"
- А що ж я маю робити? - здивувався мужик.
- Дуже просто. Побудуй на межі саду щільний високий паркан, то й не бачитимеш.

Знайомий сказав і поїхав. А мужик здуру дійсно збудував паркан. Здогадались, що відбулося? Правильно. Паркан перекрив сусідам світло, вони опинилися, як у льоху. Почались розборки - вже не з бабкою, звичайно.
Що таке в селі посваритися з сусідами - всі знають? Скінчилося тим, що мужику довелося продати хату і переїхати в інше село.

Коли отакі пораднички радять вам щось на кшталт "Ти їм задай!", добре подумайте, чи дійсно задавати. Бо вони скажуть і поїдуть собі, а вам лишатися.
Звісно, якщо ображає вас дурна бабка, а не господар сусідньої хати :)