June 2nd, 2008

Морпіх

Інтелігенція

У щоденниках Марини Цвєтаєвої вразив мене один епізод.
Голодна і злочинна Москва 1919 року. Марина поверталася додому о другій ночі, і злочинець, озброєний револьвером, «по-братськи» відбрав у неї половину речей, що при собі мала. Зокрема – ланцюг з лорнетом (Цвєтаєва була короткозора).

Через день по тому Марину покликали забирати ці речі назад. Перехожий, що став наступною жертвою грабіжника, віддав йому все, пропустив вперед і вистрелив в спину. Не любив чоловік ризикувати.

Марина не пішла: «Как – я, живая (то есть счастливая, то есть – богатая), пойду отбирать у него, мертвого, его последнюю добычу?! От одной мысли содрогаюсь. Так или иначе, я его последняя (может быть – предпоследняя!) радость, то, что он с собой в могилу унес. Мертвых не грабят».

Такий тоді був настрій у передової інтелігенції – непротивлення злу і всіляке толстовство і «прекраснодушничество».
Навіть люди, не знайомі з біографією Цвєтаєвої, можуть легко здогадатися, чим закінчила вона та її родина. І вся тодішня інтелігенція.

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/70481.html