November 28th, 2007

Морпіх

Історії діда Манойлика

Унікальний дід Манойлик, земля йому пухом, жив у нашому селі в ті часи, коли ніхто не чув про мобілки та Інтернет, а фотоапарати з чорно-білою плівкою були у вузького кола любителів. Не вчора і не позавчора він розповідав мені про своє життя. Але все, що казав і робив дід Манойлик, має бути зафіксоване для нащадків. Адже він – то і є народ України.

Історія 1.
Як дід Манойлик учив мене розмовляти українською


– Діду, то я прийду до Вас вранці, – кажу я.
– Треба казати «УТРОМ», а в ранці – то в солдата у мішку!

* * *
Обкладаємо хату цеглою.
– То у вас не цегла, – каже дід. – Цегла – то сирець (глиняна цеглина, висушена на сонці – прим.авт). А те, що у вас – то КИРПИЧ!

Українською мовою він вважав лише рідний діалект Чернігівщини. І в чомусь не помилявся. Адже літературною українською розмовляють лише ті, у кого вона вивчена.

(далі буде)