July 24th, 2007

Морпіх

По життю – догори ногами

Оце такі прикольні знімки і текстовки до них я роблю для своєї газети. 

По життю – догори ногами

Ця фотографія – не «фотошоп» і не інсценування. Не знайомий нам хлопець дійсно проїхав половину шляху на станцію метро «Майдан Незалежності» вниз головою, стоячи на руках. 

Залишається питання – навіщо? Оскільки ми сфотографували його без дозволу, ще й у метро, де зйомки заборонені, варіант підійти і спитати відкинули як недоречний. Можна лише припускати.

Версія «на спор» відпадає одразу – хлопчина явно їхав один.
Можливо, він навчається в цирковому училищі і готується до іспиту?
Або просто щасливий після вдалого побачення з дівчиною і вихлюпує так свій захват і нуртуючу енергію?

А може, все набагато серйозніше, і перед нами – адепт, а то й засновник нової філософської течії, котра навчає, що, оскільки  цілий світ поступово стає з ніг на голову, ті, хто раніше навчаться ходити догори ногами, отримають перевагу, бо такий світ буде здаватися їм нормальним? От ентузіасти і почали перші тренування.

Будете в Києві на Майдані – зверніть увагу – може, навколо таких вже багато?

Олена Білозерська

(Кіевское слово. – 2007. - №11)

P.S. Це писалося у дні «голуб’ятні» – біло-блакитного Майдану.

На Покрову-2006

Одеса. Катерина

Моя френдстрічка рясніє закликами їхати до Одеси - боротися зі встановленням пам'ятника Катерині.

Я знаю, що цього пам'ятника на українській землі не має бути, 
і більше за все хотіла б зараз бути в Одесі.
Але поки що не можу.

Пробачте, що не вішаю у себе цей заклик.
Я не можу закликати когось туди їхати, якщо не їду сама.