Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Портрет О.Ольжича роботи Надії Білецької (1943)

На жаль, у мене немає цього зображення у нормальній якості. Але я обов’язково дістану.

 ПОРТРЕТ 1943.

Там страх, там розстріли щоночі,
І біль, і вибухи, і дим.
...Чоло - як скеля. Очі - вовчі.
І все. І хочеться туди.

                        13 травня 1999

Я писала це давно, в студентські роки. Але захоплення не зникло.

ДОКТОР

Він був учений, він був політик,
Поет і вбивця.
Вертає думка на півстоліття
На це дивиться.

Таких в природі шукати й годі,
Вгамуйте подив:
Він був єдиний в своєму роді
І це доводив.

Не вперше снили інтелігенти
Річками крові,
А він насправді, не у легенді
Очолив Провід.

Я бачу в ньому живу істоту,
На себе схожу,
Але дізнатись про все достоту
Мабуть, не зможу.

Сиджу на парі - здається, другій -
І нуджу світом,
А десь вмирає старий бандюга -
Останній свідок.

                   31 жовтня 1998
 

                    *   *   *

              Свенельдичу, не йди у ті ліси.
                                      Ліна Костенко

Те, що сталося - то вже сталося,
І нічого з тим я не вдію.
Так і житиму аж до старості,
Не впливаючи на події.

А так хочеться - легким дотиком,
Словом, думкою - у минуле:
"Ви не йдіть туди, пане Докторе!"-
І побачити, що почули.
 
                         28 квітня 1999

Олена Білозерська

Друзі, я таки переклала статтю про Ольжича на українську. Читайте! Заздалегідь прошу пробачення за все, що мало б бути у статті, але чого там нема. Я знаю про Ольжича дуже багато. Але у виданні, для якого робилася стаття, не про все можна писати :(.

Інтелігент, що став воїном

21 липня – 100 років від дня народження Олега Ольжича

Хтось увіходить в історію як поет, хтось – як дослідник або полководець. Олег Ольжич – це феномен особистості. Природа дала йому два таланти – до творчості і науки. Ще в молодому віці він став відомим поетом і археологом з європейським ім’ям. Але все це згодом відійшло на другий план, і виник новий Ольжич – підпільник, керівник багаточисельної законспірованої організації, що боролася за незалежність України.

 Він був нефотогенічним, перед об’єктивом робився схожим на звичайного інтелігентного викладача. Не збереглося жодної фотографії, що передавала б справжнє обличчя Ольжича. Але одне зображення все ж таки є: це портрет, намальований з пам’яті його майбутньою тещею, Надією Білецькою, в день, коли він, переслідуваний кількома спецслужбами, приходив просити руки її дочки. Нахилена вперед голова, з-під велетенського чола – вовчі очі людини, що звикла віддавати накази і готова на все і до всього. Ще в юності він назвав себе «каменем з Божої пращі».