Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

5 років тому



Цій фотографії - рівно 5 років (може, навіть хвилина у хвилину). У мене була тоді висока температура, і я, живучи біля самого Майдану, відпросилася у матері на півгодинки - проголосувати (дільниця наша - на самому Майдані). Проголосувала - і додому вперше потрапила через кілька діб.

Минуло 5 років, і в повітрі знову щось таке відчувається. Чи ні? Начебто, нагострився у нас нюх за ці роки, але все одно все, як завжди, трапляється непередбачувано.

Уривки своїх спогадів і фотки з того Майдану я викладала рік тому. А зараз, мабуть, викладу вірші звідти. Вони далеко не найсильніші з-поміж того, що я написала, але теж, мабуть, є документом епохи. Бо писалися там і тоді, а не пізніше.



У НАМЕТОВОМУ

Лежу в наметі на Хрещатику.
Кінець листопада. Намет.
Крізь шум засвідчую нащадку:
А то! Звичайно, що не мед.

Це називається позиція.
Звичайна й необхідна річ.
Щоб від морозу не сказиться, я
На пальці хукаю всю ніч.

Мені не можна бути осторонь,
Коли борня вирує ця,
Інакше в завтрашньому просторі
Забиті будуть всі місця.

Лежим в наметах до світанку ми.
Мороз - назовні не вилазь.
І влада нас лякає танками,
Та нас багато - так що зась.

І одиниці тих вгодованих,
Які над нами на чолі,
Баньками наших круглих схованок
Собі приписують нулі.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА
Ніч з 22 на 23 листопада 2004



НЕПРИПУСТИМЕ

Коли у місті встали барикади
І що із цього вийде, невідомо,
То можна стать повстанцем або катом,
Чи просто залишитися удома.

Це теж не гріх. У кожного родина.
І смертна плоть - одна, а не півсотні.
В ці дні не пробачається єдине,
І це єдине - гавкіт з підворотні.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА
25.12.2004, в автобусі на Донецьк



ПІДСУМОК

Чекали Чину,
Чекали Кроку,
Чекали Зриву,
Чекали Слова.
Усе скінчилось.
Усе нівроку.
Усе красиво.
Усе попсово.

Чекали зброї,
Чекали крові,
Чекали танків
І водометів.
Та всі герої
Живі-здорові,
Мов добрий янгол
Згори пригледів.

А на Майдані,
Де ми пишались,
Сказавши гордо,
Хто ми усі є,
Взяли й продали
Той самий шалик,
Що ним за горло
Взяли Росію.

А на Майдані
Лежать рядами
Стрічки і диски,
Значки і чашки.
Але принаймні
Наш ворог давній
Утямив з тріском,
Що буде важко.

Але принаймні
Тепер я знаю,
Що якщо завтра
Почнуть стріляти,
Я не згадаю
Про хату скраю,
А мовчки піду
На барикади.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА
грудень 2004 - 6 січня 2005

P.S.
Багато хто сприйняв перемогу Помаранчевої як виграну війну. І розслабився.
А то була лише перша виграна битва.
Tags: вірші мої, майдан, революція
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 73 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →