Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Відрахований студент на знак протесту оселився у наметі біля вузу



(По-русски читать тут)
Сьогодні, 21 жовтня, студент 2 курсу Олексій БЕШУЛЯ, несправедливо відрахований з юридичного факультету Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка, на знак протесту проти свого відрахування і виселення з гуртожитку встановив біля університету намет, в якому збирається жити до вирішення своєї проблеми.

Розповідає Олексій:
- Я відмінник (демонструє заліковку – справді, лише одна четвірка). Мене відрахували з формулюванням «за невиконання навчального плану», якого я не розумію. Наказ про відрахування показали, але не дали на руки, тобто, я позбавлений можливості оскаржити його в суді.



Я хворів з 21 вересня по 9 жовтня, про це є медична довідка, завірена у студентській поліклініці. Зараз вона перебуває у деканаті. Дати мені можливість зробити копії декан Гриценко Іван Сергійович відмовився.
Відрахування з 1 жовтня, але наказ підписаний 5-го. З гуртожитку мене 2 дні тому виселили.
8 жовтня, саме на день юриста, мої одногрупники повідомили мені новину, що я відрахований. Методистка підтвердила: «Так, ти відрахований, наказ існує, але ще не підписаний». Я одразу подав заяву на ім’я декана з проханням про особистий прийом. 2 рази мені декан відмовив у прийомі. На третій, коли я вже звернувся до проректора, до міністерства освіти, уже проректор викликав його до себе і попросив прокоментувати ситуацію. Той сказав, що все законно, довідок він не бачив, є доповідна від старости, що вона не знає, де я і що я, що я хворію. Хоча всі мої одногрупники про це знали.

(Розказати вам, як я потрапляла на прийом, наприклад, до патріарха, до міністрів? Сиджу в прийомній, іде повз міністр: «Ви до мене? Ну, добре, зараз якраз маю вільних 5 хвилин». А тут декан таке цабе – декан, який зобов’язаний жити інтересами студентів, вислуховувати їх, допомагати…).

Олексій розповів, що такі випадки у вузі – не поодинокі, і «хтозна, як студенти їх вирішують». Як юрист, він не міг, не маючи на руках чітких доказів, звинуватити викладачів у здирництві і хабарництві. А які тут можуть бути докази? Зйомки прихованою камерою, як судді Зварича? Так це треба можливості СБУ мати.



Якою була реакція на встановлений намет?
Першою з’явилася жіночка, яка представилася відповідальною за газони: «Це дорогий рулонний газон, тут все зроблено моїми руками, негайно забирайте палатку!». Казала, що проблеми студента, який погано навчався і був за це відрахований, її не турбують. Ми спілкувалися з нею дуже ввічливо, пообіцяли, що хлопці не ходитимуть по газону, стоятиме лише намет – як символ протесту, і жіночка заспокоїлась.

Підходили охоронці вузу, поводилися доволі чемно.



Вийшов проректор з науково-педагогічної роботи Бугров Володимир Анатолійович, весь такий доброзичливий, лагідний і обтічний. Без жодного брутального чи образливого слова намагався «забалакати» проблему. Поведінкою сильно нагадав мені міліцейське начальство – коли ми стоїмо біля відділків або автозаків із затриманими, знаємо, що якщо відійдемо, їх почнуть бити, і намагаємось щось з’ясувати у міліції – за що затримано, куди везуть, коли буде суд тощо, а нам з такими самими інтонаціями відповідають: «Не хвилюйтесь, розійдіться, не створюйте напруги, все буде добре, все буде згідно закону».

Проректор наполягав, що Бешуля пропустив більше, ніж 2 тижні, і приніс якісь «трошки не ті» документи. Що в них «не такого», так і не пояснив. Хлопець натомість стверджував, що решту часу відвідував лекції, і має щодо цього купу свідків.
Проректор пояснив, що рішення про відрахування приймає особисто він на основі подання декана. Соромив хлопців, що не дочекалися результатів перевірки поданих документів, які мали бути завтра. Рішення в результаті цієї перевірки буде ним винесене у рамках закону і в юридичній площині, бо справедливість – це одне, а закон – зовсім інше. Це у нашій державі, де районні суди скасовують укази Президента, не втрималась я. На це проректор відповів, що він не юрист, а філософ.

Врешті-решт порадив хлопцеві, якщо для нього важливіше не літера закону, а мораль і справедливість, переводитись до нього на філософський.
- Як я можу це зробити? – спитав Олексій.
- Поновитися на філософський.
- Ну, якщо ви посприяєте… – почав студент, а я докинула, що, наскільки мені відомо, «поновлені» студенти втрачають право на відстрочку від армії.
На це проректор повідомив цікаву інформацію про те, що потрапити до армії зараз дуже складно, що в Дніпропетровську у військкомати стоять довжелезні черги бажаючих, бо нема чого їсти, а це рік на повному забезпеченні, і що він сам відслужив 2 роки і нічого страшного. Тобто, ще й надурити і «забрити» хочуть хлопця?


Спілкування з охоронцями і "відповідальною за газони"

Студенти (Олексія підтримали представники профспілки «Моноліт») трималися гідно, ставили питання – чому, наприклад, якщо остаточне рішення ще не прийнято, студент не може жити у гуртожитку і відвідувати лекції. Але у проректора був добре підвішений язик, і, як не крути, він над ними начальство і запросто здатен переламати кожному долю. Я відчувала, як внутрішня броня студентів прогинається. Деякі, наприклад, не дуже хотіли потрапляти мені у кадр, щоб декан не побачив їхнє фото в газеті. Інші нервово жартували на тему, що скоро всі разом оселяться поруч з Бешулею і створять ціле наметове містечко. Мені єдиній вузівське начальство не указ, але я майже весь час мовчки слухала, щоб не підставляти хлопців. В кінці не витримала і влізла в суперечку.
Проректор виставляв хлопців якимись дивакуватими дурниками, які незрозуміло чому влаштували клоунаду. «Привернули увагу? Зробили холостий постріл? Все, припиняйте епатаж і чекайте результатів перевірки, але попереджаю, що рішення я прийму виключно в юридичній площині».
- А давайте ви приймете рішення, а ми тоді припинимо епатаж? – запропонувала я.
- А ви знаєте, як це називається? Шантаж… - лагідно посміхнувся проректор. – Я так і напишу у Вашому лайвджорналі, що автор намагався мене шантажувати!
- Буду дуже вдячна! – розвеселилась я.

А розказати вам, друзі, що і як там відбулося насправді? Довести це фактами, звісно, не можу, але ж я не проректор, то ви мені повірите, мабуть?
Олексій казав, що батьки не в курсі про його проблему, що він уже дорослий і повинен вирішувати свої справи сам.
Може, десь він трошки і завинив. Саме ТРОШКИ, не настільки, щоб за це виключати з вузу. А викладачі, вочевидь, вважають (небезпідставно), що батьки, якщо їм повідомлять, що їхню дитину відраховують, щоб цього не сталося, заплатять будь-які гроші. Але Олексій, на відміну від інших студентів, що потрапили у подібну ситуацію, не пішов до батьків, а вирішив боротися самотужки. Оце і все.


Люди, які зобов’язані дбати про майбутнє України, допомагати молоді, що вчиться, відраховують самостійного й ініціативного відмінника. Мабуть, хочуть, щоб залишилися лише боягузливі посередності. З такими їм зручніше. А нам навіщо такі юристи?
То що, підтримаємо жартівливий тон? Будемо і далі жартувати, де сидітимуть відраховані студенти, чи пожартуємо, де сидітимуть декани і проректори, які творять свавілля, користуючись фактичною безправністю молоді?

Я звикла завжди закінчувати на позитиві. Подумайте, який класний юрист буде з Олексія Бешулі після такої школи!

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/183274.html
Tags: акції, бєспрєдєл, молодь, навчання, студенти, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 222 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →